Кажуть, що в древні часи рабам на лобі ставили тавро господаря. На жаль віки цивілізаційних процесів мало що змінили в самій суті проблеми волі і не волі. Попри всі закони рабство досі існує і досі несе на собі тавро своїх господарів. Це рабство не юридичне. Це рабство ідеологічних стереотипів. А тавро залишається все там же на лобі. І не бачимо ми його тому, що воно під черепною кісткою. Воно на мізках і наявність його проявляється в діях рабів.
Мені дуже не хотілось би переходити на особистості. Вінниця маленьке місто і тут навіть необдумане слово може зачепити людей з якими ти спілкуєшся та взаємодієш. Це можуть бути ті, з ким ти чи не кожен день вітаєшся, чи їх діти, чи їх батьки, свати сусіди і т.д. і т.п.
Але... Шановні члени комісії по декомунізації топонімів у Вінниці! Що ви творите??? Через демократичні процедури ми жителі міста вам делегували свої певні права і саме перед нами ви несете відповідальність за прийняті рішення.
Не знаю, може ви відчуваєте себе не вінничанами, а людьми Всесвіту. Тому нагадаю вам трішки про наше місто і наш край. Це місто страшної трагедії. Включіть ваші лептопи і на беріть в пошуку два слова “Вінницька трагедія”. Прочитайте статтю у Вікіпедії. До кінця прочитайте.
Свого часу я об'їздив багато сіл нашого краю. І в ті часи чи не в кожному сільському клубі висіли дошки з фото тих, хто повернувся живими з війни. Практично всі повернулися інвалідами. Але живі. Фото тих, хто не повернувся в клубах не вивішували. Не вистачило б стін.
Німці захопили Вінничину всього після кількох місяців з початку війни, тому за браком часу на теренах нашого краю не вдалося провести повноцінну мобілізацію. Багато наших земляків попали під окупацію. Коли ж Червона армія повернулася, то всіх їх разом з хлопчиками, що підросли за роки окупації зібрали у штрафні батальйони, дали одну гвинтівку на чотирьох і кинули на висотки в Кодрах проти панцерників дивізії “Гроссдойчланд”. Хочу нагадати Яссо-Кишинівських операцій було дві. Як кілька раз брали і віддавали перед цим Харків. Як гатили переправи чорносвитниками через Дніпро. Хто вони, ім'я яким сотні тисяч? Герої? Жертви?
А чи є у нашому місті вулиця чи площа, наприклад, імені “Героїв Корсунь-Шевченківської операції”, чи “Жертв Уманської битви”? Немає. Але є площа “Героїв Сталінграду”.
Ми називаємо росіян ватниками. Але вони перейменували Сталінград у Волгоград і не повертають чомусь назад “історичне і легендарне” ім'я. А ви.... Підкреслюю — ви, а не ми. Ви піднімаєте руки за те, щоб на мапі нашої дорогої вистражданої поколіннями невинних жертв Вінниці залишити ім'я вселенського ката Сталіна. ??? Що нам казати нашим внукам, коли вони підростуть і запитають: “А хто це такий Сталін?”. Розказувати про “строг, но справедлив”?
Зовсім недавно ми спостерігали, як у Запоріжжі ставили пам'ятник Сталіну, а потім тягали по судам і міліціям тих, хто хотів його зруйнувати. Чим аргументи запорізьких комуністів різняться від ваших на користь залишення імені Сталіна в топоніміці нашого міста?
Все що зараз відбувається з Україною слідство того, що двадцять років після отримання омріяної волі ми не знищили ідолів минулого зовні та їх тавро з середини. Аргументуючи тим, що “це наша історія”. Ні! Це не наша історія. Це історія вашого рабства. Ви боялися правди і тепер новому поколінню приходиться власною кров'ю змивати вашу брехню на Донбасі.
Шановні члени комісії, поки що “шановні”. Не маєте сміливості навіть сьогодні виступити проти “любимого и дорогого отца всех народов”, не відчуваєте всієї міри відповідальності у ваших діях? Відмовтесь від цього тягаря. Зніміть з себе повноваження. Думаю заміна вам знайдеться. Але не вимазуйте ворота у наше місто своїм рабським конформізмом і ганьбою тавра, що ховається у ваших головах. Ваш господар помер і уже не повернеться.