Яна Слободяник – вінничанка з реаліті-шоу «Одруження наосліп» за умовами проекту побралася із черкаським пожежником Дмитром Семенченком. Якщо хлопцеві дівчина сподобалась одразу, то Яні пощастило менше. Як склалися стосунки с антигероєм дівочих мрій, про зміни у житті «нареченої» після проекту та зарплатню у 20 тисяч гривень вона розповідає особисто.
Як ти потрапила у проект?
Кілька років тому я додалась в одну зі спільнот у соціальній мережі, але у ній шукали акторів для реклами та кіно – мені це більше до душі. Я зовсім не прагнула брати участь у телевізійних програмах, але мене кликали у них чи не щосезону – свого часу відмовилась від участі у проектах «Холостяк» та «Серцях трьох». Проте пропозиція від «Одруження наосліп» збіглася в часі з періодом самотності в моєму житті, тому я вирішила спробувати долю.
Невже ти дійсно вірила у можливість побудувати серйозні стосунки на проекті?
Мені здається, що коли відбуваються подібні неочікувані ситуації, то внутрішній голос починає шепотіти, що це може бути доля. Тому я дійсно сподівалася, можливо, щось із цього вийде.
Тебе, мабуть, перед проектом запитували про типаж ідеального чоловіка чи принаймні про уподобання. Чому ж Дмитро тобі абсолютно не сподобався?
Діма ніби був головним у тандемі, і шукали дівчину саме під нього. Якщо ви дивилися програму, то помітили, що він дійсно дуже спокійний, навіть інертний хлопець. І його потрібно було розворушити. Я ж, на думку експертів проекту, була спроможною вивести його із зони комфорту і стабільності. Він описав параметри дівчини, яка б могла йому сподобатися. Я підійшла, але він абсолютно не підпадав під мої критерії.
Здається, тобі вдалося повністю вивести його навіть зі стану рівноваги. Чим тебе так дратував твій «чоловік»?
Це взагалі не мій типаж чоловіків – він світловолосий, занадто високий і кремезний для мене. Мені подобаються чорняві хлопці середнього зросту, так би мовити, більш мініатюрні, а до Діми – такого величезного Діми, я не знала з якого боку підійти. Крім того, його професія, спосіб життя від зарплатні до зарплатні – це окрема тема. Я дуже шанобливо ставлюся до пожежників – це дійсно благородна місія, але у цій професії майже відсутнє кар’єрне зростання та й матеріальні здобутки також не тішать. Мені подобаються люди, які активно розвиваються. А Діма байдужий, йому нічого не потрібно, але ж він такий молодий – коли, як не зараз, йти до вершин? Я в жодному разі не засуджую чужий спосіб життя, проте я інакша: активна, працюю з першого курсу, якщо не вистачає грошей, – іду на додаткову роботу. І мені потрібний активний чоловік.
Грошей тобі, судячи з усього, вистачає – зарплатня у 20 тисяч гривень нині рідкість.
В програмі не уточнювали: мій оклад на той момент становив 12 тисяч гривень, а ще є дохід від громадської діяльності. Мій внесок у наше з Дімою життя був 5000 тисяч гривень, а його - лише 700 гривень. І він іноді намагався зробити мене винною в тому, що я більше заробляю.
Тобто ти не шукаєш забезпеченого чоловіка?
Ви ж чудово розумієте, коли існують справжні почуття, ти розчиняєшся у людині – все відходить на другий план. Я нещодавно пригадувала романтичну історію з минулого, коли ми з моїм коханим їхали у потязі - вдвох на верхній полиці, хтось із нас був «зайцем» - тому що в касі не було квитків, але ми були разом і будь-які труднощі чи перешкоди нас не гнітили.
В програмі ти не була схожа на романтичну натуру і на всі вади «чоловіка» реагувала досить імпульсивно і прямолінійно? Ти в реальному житті схильна до повсякчасного бурхливого з’ясування стосунків?
Ні, насправді я дуже стримана людина і часто замикаюся від людей, коли є труднощі у спілкуванні. Але ж у годинну програму неможливо вмістити всі наші будні за тиждень. Обиралися найяскравіші та найбільш експресивні моменти, коли я фактично у нервових конвульсіях сперечалася із Дмитром – це була необхідність, щоб утримати цікавість глядача. Власне, показ героїв не в найкращому світлі - риса не лише цієї програми. Такі закони жанру реаліті-шоу. Тільки уявіть, коли ми пішли з Дімою до супермаркету за продуктами, а він почав мені доводити, що засіб для миття за десять гривень – це дорого, краще купити господарське мило і соду. Я не проти подібних підходів, але я живу інакше, а він цього не розумів. Зрештою, скуповувалися ми годин п’ять, потім відійшли, залишивши візки з продуктами в торговельній залі, а коли повернулися, то персонал їх встиг розібрати – і тут все почалося знову...
Але, мабуть, епізод з вибитими Дімою дверима, знівелював більшу частину твоїх монологів з претензіями?
Звісно, коли Діма вибив двері у кімнату, - це справді мене злякало і насторожило. Я собі подібного не дозволяла. Можливо, для пожежника це традиційний спосіб долати перепону, але якось лячно стає, коли не маєш можливості навіть на самоті побути, – все одно дістануть. До речі, після проекту багатьох цікавило, чи повернув він позичені на двері гроші.
Повернув?
Так, одразу ж .
Як ви розірвали стосунки і чи спілкуєтесь зараз?
Ми нічого не розривали, тому що стосунків як таких і не було. Ми чудово провели час під час «весільної подорожі» до Іспанії, але так і не стали ближчими. Проте я вірю, що моя роль у його житті не скінчилася: він полишив роботу у пожежній службі і пішов на навчання до черкаської поліції. Я дійсно радію за нього, вірю, що була в його житті не даремно, і цей досвід стане йому в нагоді. Зараз ми іноді спілкуємося у соціальних мережах, я нещодавно його навіть із Днем пожежника привітала. Тобто у нас нормальні дружні стосунки – не більше.
Його мама і тітка поставилися до тебе не дуже приязно. Як же вони сприймають твій вплив на життя Дмитра навіть після проекту?
Мене це абсолютно не обходить. Вони взагалі дуже образилися через шоу, тому що Діму виставили у поганому світлі, як їм здалося, - я для них безсовісна. Натомість мої батьки сказали, що це було весело – реготали усім селом. До речі, після першого випуску, як і після повтору, я отримала понад 2 тисячі повідомлень у соціальних мережах – всі перечитала. 95 відсотків глядачів писали приємні речі і мені справді радісно, що я справила хороше враження на людей. Ще було багато позитивних відгуків від зовсім юних дівчат, які розповідали, що я підвищила мотивацію їхнього бажання вчитися і працювати. Зізнаюся, в мене навіть сльози на очах виступили. Хоча я в інституті вчилася, м’яко кажучи, не дуже - з першого курсу працювала, але, окрім знань, важливі цілеспрямованість і наполегливість. Пам’ятаю свій переїзд у Вінницю – вона здавалася мені безмежною. Я їздила на пари на трамваї і повсякчас боялася прогавити свою зупинку – місто було для мене неосяжним. А зараз вже й до Києва призвичаїлася. Тому я буду дуже рада, якщо мій приклад надихне дівчат на самореалізацію.
Я впевнена, що достатня кількість вінничанок відправляють анкети для участі у подібних програмах. До чого потрібно бути готовими учасницям і чи змінив тебе проект?
Не буду оригінальною: готуйтеся бути собою. Я комплексувала, занадто багато уваги приділяла своїй зовнішності, що дивно виглядало з екрану. У нас не було сценарію, тому я на якусь мить забулася, що це все ж таки програма, а не реальне життя, і дуже близько до серця усе сприймала, тому раджу бути дещо осторонь в емоційному плані. Для мене найголовніше після шоу – я стала економнішою. Виявляється, так класно, коли ти відкладаєш гроші після зарплати - можна планувати ґрунтовніші покупки. А взагалі, я думаю, що це гарний досвід, який вчить: людину потрібно пізнати, перед тим як відпустити чи підпустити. Це крутіше за будь-яке побачення – сім днів разом. І якщо після однієї зустрічі дівчина може попрощатися із хлопцем, бо у нього, наприклад, чоботи не такі, то проект дає можливість пізнати один одного значно глибше. У нас одна пара взагалі після шоу одразу ж з’їхалася. Тобто доля може звести і на проекті.
Коментар Дмитра Семенченко:
- Яна - це подарунок долі у порівнянні з іншими учасницями, - усвідомив це, коли передивився програми за участю інших пар. По-перше, вона зовні мій типаж, по-друге, вона ще й дуже врівноважена у порівнянні з іншими. Можливо, так прикро сталося між нами на початку, тому що я дуже вжився в образ чоловіка і вважав Яну своєю. Але нам допомогли пережити «кризу подружнього життя» експерти шоу. Яна за час проекту і після нього стала для мене близькою людиною, навіть членом родини. Хоча не всі мої родичі поділяють таке захоплення: мама ще більш-менш лояльно ставиться, а от тітка вважає Яну зарозумілою. Програма навчила нас обох переживати труднощі у стосунках, а мене - будувати майбутнє, не чекаючи на кохання, тому в майбутньому я сподіваюся зустріти його самодостатнім чоловіком.
Вірю, що моя робота в новій поліції – перший крок на цьому шляху.
***
Запис програми можна переглянути, перейшовши за посиланням.