Інна Семенова впізнавана серед учасників інтелектуального телеклубу «Що?Де?Коли?» - майже два роки вона очолює команду телезірок. Дівчина розповідає, як згуртувати авторитетних та амбітних знаменитостей, не пасти задніх з-поміж інших гравців, а також запевняє, що інтелектуальні ігри - розрада не лише для серйозних чоловіків у смокінгах, а й новий тренд елітарного дозвілля.

Інно, мені відомо, що Ви за фахом юрист. «Що?Де?Коли?» - це Ваше хобі?

- Так, я юрист в галузі суспільно-політичного права, а інтелектуальні ігри – це моє захоплення, азарт, дозвілля, адже граю у вільний від роботи час. Ніколи не забуду свій інтелектуальний старт:  у восьмому класі викладач запропонував зібрати шкільну команду і взяти участь в змаганнях. Команду сформували і дебютували,  відповівши рівно на одне запитання. Замість засмучення, в нас прокинувся азарт і бажання спробувати ще раз. Згодом, перемагали на вінницьких та всеукраїнських чемпіонатах. Тобто граю я фактично півжиття.

Інно, розкажіть, як, зовсім не публічна дівчина, потрапила у телепроект, та ще й отримала повноваження капітана зіркової команди?

- В телеверсію потрапила, коли існували дещо інакші правила залучення гравців. Можна було заповнити заявку, прийти на відбір і вже там зацікавити телевізійну групу своєю ерудицією та телегенічністю. Зараз формат змінився, серед учасників здебільшого люди публічні, тому,  думаю, все не так просто.

Я завжди була рядовим гравцем у різних командах.   Мою нинішню очолював Антон Лірник, який одного разу просто не зміг взяти участь у зйомках. Редактори терміново шукали заміну і звернулися до мене  з пропозицією спробувати. Потім ведучий зізнавався, що не очікував від мене згоди.

Мені було страшно, але, думаю, чом би й ні – це ж зовсім інша функція і новий досвід.  Збіг обставин і моя готовність ризикувати зробили мене капітаном.

Інна Семенова , «Що?Де?Коли?»

Власне, ця готовність ризикувати  допомагає у грі? Ви завжди дослухаєтесь до думок колег по команді чи схильні до ризикованих одноосібних рішень?

- В цьому, до речі, задача капітана – вміти йти наперекір версіям інших гравців, якщо здається, що такий крок буде кращим. У разі стовідсоткової  впевненості – тоді цей ризик абсолютно виправданий. Звісно, якщо б помилялася, то засмучення не оминути. Але ж не забуваймо і про інтуїцію – вона відіграє свою роль.

Яке співвідношення реального IQ та інтуїції під час пошуку відповідей?

- Хоча чоловіки запевняють, що інтуїції не існує, я впевнена -  іноді їй необхідно довіритися. Існує теорія, що інтуїція – це таж логіка, але дуже оперативна. Тобто, генеруючи вірну думку, людина просто не встигає відстежити логічний ланцюг – мозок миттєво аналізує і видає правильну відповідь. Мені дуже імпонує така версія.

Розкажіть, як відбувалася адаптація у зірковому товаристві? Чи був дискомфорт,  невпевненість?

- Звісно була і невпевненість, і деяка скутість.  Я переживала, адже на екрані ми бачимо одну людину, а насправді вона може виявитися зовсім іншою. Гадаю, у нас притирання  минуло успішно і досить швидко – всі хотіли побачити кінцевий результат. Своє головне завдання як капітана, я вбачаю у необхідності почути кожного, віднайти вірний вектор. Іноді доводиться за гравця аналізувати, що він мав на увазі. До прикладу, була ситуація, коли Сергій Притула  на останніх секундах обговорення видав версію, я розумію, що це і є вірна відповідь, хоча, схоже, він сам цього не усвідомлює, і мені доводиться відповідати . Ми тоді, виграли раунд.  Я часто за лаштунками чую від відомих людей тези на кшталт: «Я ж не професійний гравець, я не буду брати активну участь в обговоренні». Але це вкрай не вірно, не потрібно соромитись озвучувати власні думки. Завдання капітана полягає ще й у мотивації  і залученні гравців до обмірковування.

Інна Семенова , «Що?Де?Коли?»

До речі, про склад учасників. На Ваш погляд: чи не є українська телеверсія надто світською?До прикладу, у російській грі відсутня велика кількість медійних персон, там надають перевагу гравцям із багаторічним досвідом?

- Правовласники виробництва програми підбирають гравців на власний розсуд.  Тому це навіть добре – ми відрізняємося. Крім того,  програма доводить, що і успішним та публічним людям властиво нервувати, відчувати невпевненість, сумніви і в цьому також є своя перевага.

Як Ви розширюєте базу знань? Читаєте  спеціальну літературу,  переглядаєте фільми, проводите тренування?

- Я просто дізнаюся про усе, що мене цікавить – і це величезна кількість речей. Але запевняю, для того, щоб розпочати грати – цілком вистачить шкільних знань, навіть якщо ви не були відмінником. Насправді, хороше запитання «Що?Де?Коли?» - це питання, на яке знайде відповідь будь-яка домогосподарка перед  телеекраном. І от якщо вона відповіла, радіє – яка ж вона розумниця, значить редактори із завданням впоралися. Тобто це гра, вона має бути в радість пересічній людині, не вимагає читання енциклопедій.  Якщо цікавить література  – читайте.  Це ж стосується і кінематографу. Звісно, інтелектуальні ігри - це своєрідний спорт, в якому на користь тренування. Необхідно поповнювати знання, але парадокс у тому, що ви не дізнаєтеся про свої прогалини, доки не розпочнете грати.  До речі, у Вінниці є чимало місць для дебюту та постійних ігор. У міському палаці мистецтв «Зоря» проходять змагання за приз від міського голови, декілька разів на місяць відбуваються планові ігри. У політехнічному університеті діє клуб інтелектуального товариства «Баюн», який очолює Анатолій Теклюк. У клубі на додачу до «Що?Де?Коли?» можна попрактикуватися у «Свою гру» та брейн-ринг. Грати ж  можуть і студенти, і люди старшого віку.

Але ж не усім дорослим комфортно грати зі школярами чи студентами, та ще й програвати.

- Останнім часом  з’являються  корпоративні ігри,  у яких беруть участь представники, наприклад, однієї компанії або однієї сфери діяльності. Або ж просто збирається коло охочих до нового дозвілля. Я точно знаю, що подібні заходи проходять у Києві та Одесі,  думаю, що в майбутньому тенденція отримає поширення і у Вінниці. Такий формат для платоспроможних осіб, своєрідне дозвілля класу люкс. Зустрічі зазвичай відбуваються  у ресторанах, обов’язковим є членський внесок. Люди приходять поспілкуватися між собою, розважитися, а більшість учасників – новачки, а відтак  і питання нескладні. Для тих, хто має бажання і можливість спробувати себе в  інтелектуальних баталіях – комфортний трамплін для старту, який набуває популярності.

Інна Семенова , «Що?Де?Коли?»

Ви порівняли гру зі спортом. Чи існують сходинки успіху, змагання вищого рівня?.

- Так, звісно. Чимось на кшталт спортивних Олімпійських ігор, є чемпіонат світу «Що?Де?Коли?». Також існують чимало національних турнірів, змагань в межах однієї країни у різних містах. Суперники спостерігають одне за одним, і якщо вас запрошують у сильнішу команду – без вагань раджу йти. Із сильнішими  гравцями є можливість швидше підвищити власну майстерність та вправність у відповідях. Трапляється, запрошують грати в іноземних клубах. Наприклад, я граю також в азербайджанській телевізійній версії «Що?Де?Коли?» в Баку, в команді відомого гравця Ровшана Аскерова. Там я рядовий гравець, але мені, виявляється, комфортно у будь-якій ролі. Що ж до телевізійних ігор, то вищий пілотаж – потрапити у російську версію «Що?Де?Коли?».

Як Ваш чоловік ставиться до таких захоплень?

- Мій чоловік в минулому гравець російського телеклубу знавців. Інший просто не зміг би зрозуміти, чому його дружина по декілька разів  на місяць їздить у інші міста і відповідає на якісь запитання. Більше того, ми навіть познайомились на  чемпіонаті світу з «Що?Де?Коли?» в Ізраїлі.

Чим на дозвіллі займаються інтелектуали, зокрема, Ви?

Мене дуже цікавлять різноманітні науково - просвітницькі семінари. На щастя,  в Москві, де я мешкаю після заміжжя,  їх чимало. Нещодавно відвідала захід присвячений обговоренню теорії гравітаційних хвиль – нова тема, потрібно бути в курсі. Намагаюся приділяти увагу спорту, ходжу в театр, читаю, живу звичайним життям мешканки великого міста.

У публікації використані фото з офіційної сторінки
компанії "ИграУкраина"



Переглядів: 7080
Поширень: 0