«Інший менталітет, стиль одягу і поведінки, а особливо їжа», - вінничанин розповів про своє життя в Китаї

Ми продовжуємо розповідати про вінничан, які побували в різних куточках світу. Сьогодні пропонуємо читачам переміститись у простір найбільшої держави на Сході Азії – в Китай. Відомо, що за чисельністю населення ця країна посідає перше місце. Відповідно, прадавня історія Китаю, його географічне положення та масштабна територія вплинули на особливості побуту людей, що часто дивує приїжджих. Вінничанин Максим Курбатов збирався до  Китаю на декілька місяців, але залишився там на 2,5 роки.

- Як і коли Ви вирішили поїхати в Китай?

- В мене там працювала дівчина, і запросила приїхати на пару місяців в гості, щоб я подивився країну. Вийшло, що затримався, оскільки знайшов роботу по спеціальності. Одна фірма шукала працівника, який знає російську мову і міг би продавати прилади для мереж зв’язку в країни СНД. В мене був досвід роботи, оскільки певний час працював на Укртелекомі.

- Що дізнавалися про Китай перед поїздкою?

- Я був готовий, що там зовсім інший менталітет, стиль одягу і поведінки, а особливо їжа. Взагалі можна розповідати дуже довго, адже спільного з  Україною ну зовсім мало.

- І все ж, розкажіть трохи детальніше! Що перше вразило?

- Найперше – це, мабуть, спека. Було неначе в сауні, адже там велика вологість. Їжа також мене дуже здивувала. Наприклад, вони можуть спокійно їсти тушу собаки, солодощі з різними гострими присмаками. А от ковбаси, сосисок, кефіру, ряжанки в магазинах взагалі немає або вони дуже дорогі. Помідори вважаються фруктами, їх подають разом, наприклад, є сік яблуко-помідор. Дуже багато морепродуктів – черепахи, змії, риба різноманітна, устриці. Ще китайці їдять курячі лапи, клюви, свинячі копита, тобто те що в нас не вживають. Медицина дуже специфічна, страються усе лікувати травами чи настоями, масажами і пити багато води.

-  А як з приводу роботи та побуту?

- В тому місті де я живу (Шеньчжень, провінція Гуандун), обідня перерва 2 години. Влітку дуже спекотно і працівникам дозволяють більше відпочити, поспати. Варто зауважити, що кожна провінція досить сильно відрізняється від іншої.  От в Гуандонг, офіційною окрім путунхуа (державна китайська мова)  офіційною є ще кантонська. До речі, китайська досить складна, але трошки говорити і читати можу, а от писати зовсім не вмію. Зарплати також відрізняються в різних провінціях. У великих містах люди отримують в середньому 1000$, а в маленьких це може бути вдвічі менше. Помітно, що є розрив між багатим і бідним прошарком. А ще там де я живу, щурів на вулиці, як в Україні котів.

- А де Ви жили там?

- Ми знімали квартиру, але ціни на житло дуже дорогі, тому могли собі дозволити або зйомну кімнату, або квартиру з кимось навпіл. Зараз за одну кімнату я плачу 500$. До речі, квартири мають досить малі житлові приміщення і великий зал, оскільки у них прийнято, щоб сім'я разом проводила час.

-  Що знають китайці про Україну?

-  Трошки знають, що Путін анексував Крим, але найчастіше вони говорять, що в нас симпатичні дівчата. Там досить багато українок на заробітках! Китайці досить дружні, але європейці у них поки-що викликають подив. В великих містах ще не так, а як виїжджаєш десь, то фотографують, підходять до тебе, заглядають в обличчя.

-  Які ще особливості життя в Китаї можете виділити?

- Помітно, що можна курити всюди: в ресторані, в громадських місцях, навіть в транспорті. Тому й досить багато курців і ціни на сигарети доступні. Імена китайців складні для нас, тому майже усі хто молодший 30 років має два імені - офіційне і англомовне (типу Джон чи Сані) для спілкування з іноземцями чи реєстрації у соцмережі. Дуже багато людей навколо,що впливає на ритм життя. Ми стараємось нікуди не їхати з 6 до 7 вечора, коли місто паралізоване корками.

- Чи плануєте повертатись до Китаю?

-  В мене контракт по роботі ще на півроку, але я хочу повернутись в Україну. Одна з основних причин – це їжа. До неї дуже важко звикнути. Хоча щороку приїжджає все більше наших людей, тому відкриваються українські ресторани, можна купити цукерки «Рошен» чи пиво «Оболонь», різноманітну олію. З російських продуктів окрім горілки нічого не бачив. Загалом українців в Китаї  досить багато, тому стараємось збиратись на всі свята, особливо масштабно на Великдень і День Незалежності.