«Практично кожна сім’я має власне господарство», - вінничанин розповів про своє піврічне перебування у Данії

Минулого тижня ми розповідали про вінничанина, який два роки провів у Китаї. Сьогодні повертаємося на Європейську частину континенту та розповімо вам історію Павла Козловського, який півроку працював у Данії у в родовому помісті містера Еріка Хансена. Хлопець поїхав за спеціальною програмою для студентів Вінницького національного аграрного університету.

- Як ти вирішив поїхати у Данію?

- Певні життєві переживання спонукали мене змінити оточення, вийти з зони комфорту та спробувати свої сили в роботі за кордоном. Коли мені запропонували від університету поїхати в Данію, я погодився практично без вагань.

- Ти знав куди ти потрапиш?

- Все було офіційно, документи подавались через візовий центр. За місяць я знав, як я їхатиму і до кого, а також приблизно чим маю займатись.

- Як ти туди добирався?

- Їхали машиною з хлопцями. Було неймовірно цікаво, адже я мав працювати на півночі Данії, тому по дорозі встигнув побачити багато неймовірних краєвидів.

- Якими були перші враження?

- Дуже чиста та зелена країна, але прохолодна і пахне продуктами сільськогосподарської діяльності. Але це й не дивно, адже практично кожна сім’я має власне господарство. Там з дитинства привчають до фізичної роботи. Я був одного разу дуже здивований, коли побачив в полі хлопчика років 12-ти, який працював на тракторі. Ну в них вся техніка комп’ютеризована, але тим не менше…

- Як тобі датчани?

- В принципі, привітні й дружелюбні. До речі, датчани дуже відповідальні роботодавці. В мене було офіційне працевлаштування, восьмигодинний робочий день та двічі перерва по півгодини.

- Де і з ким ти там жив?

- Ми жили в родовому помісті містера Еріка Хансена на його хуторі. Там навколо його поля, ферми, ліси.  Будинок величезний і розрахований на декілька сімей, а в одній з частин будинку жили ми – пару хлопців з України та литовці.

- Якими були твої обов’язки?

- Програма розрахована була на студентів сільськогосподарського напрямку, тому я займався доглядом за хутряними звірами. Ферма знаходилася на задньому дворі помістя. Це велика територія, де стоять маленькі будиночки, в яких живуть норки. Я мав двічі на день погодувати 25 000 звірят. Також ми перевіряли, як себе почувають вагітні тваринки і слідкували, щоб у кожної самки було максимум 10 дитинчат. Якщо було більше, то ми перекладали їх до менш багатодітної норки.

- Як ви відпочивали?

- У вільний час ми могли поїхати в місто чи сходити у бібліотеку, де було досить багато україно- та російськомовних книг. Ще одного разу ми поїхали подивитися як Балтійське та Північне море сходяться. Враження просто неймовірні, адже ти стоїш і розумієш, що тут сходяться два плеса з різною солоністю, різною температурою та за кольором! Також ми їздили в аквапарк, на шопінг, на концерти, на дискотеки, пили пиво в Ольбурзі, тобто не було такого, що ти лише працюєш і світу білого не бачиш.

- Який найяскравіший спогад в тебе залишився?

- Напевно це прогулянка нічним Ольбургом. Там взагалі низький рівень злочинності, люди залишають спокійно велосипеди біля будинків. Також мене вразило дуже незвичне поєднання історичних та модерних будівель.