Про роботу вибухотехніків, небезпеку, що чекає на кожному завданні, надійних друзів-колег та несення служби в зоні АТО розповів Ігор Снігур, який вже 9 років працює у вибухотехнічному відділі Головного управління Національної поліції Вінниччини.
За фахом він інженер-механік, тому робота у вибухотехнічній службі для нього близька і освоїти її було досить легко. Тим більше, що така професія полковнику поліції надзвичайно подобається. Попри ризик і небезпеку.
- Хімічні речовини, які входять до складу вибухових пристроїв – токсичні й впливають на людський шлунок та зір. Їх негативний вплив на організм я вже відчув – за роки роботи в мене погіршився зір, - розповідає Ігор. – Але про всій вибір професії не жалкую, оскільки займаюсь улюбленою справою свого життя.
Майже кожного дня Ігор та його підлеглі ризикують своїм життям. На місце пригоди завжди виїжджають вдвох, щоб у разі необхідності замінити один одного та підстрахувати. Працюючи у парі, один одного розуміють без слів.
Усі службові виїзди на завдання полковник поліції пам’ятає до дрібниць. Добре, коли на місці з’ясовується, що небезпеки немає, але таке буває не завжди.
- Одного разу у Немирівському районі під час огляду автомобіля правоохоронці у сумці виявили пристрій значних розмірів, схожий на саморобну вибухівку. Він був обмотаний скотчем, збоку з антеною. Ми приїхали на виклик. Водій, що перевозив цей пристрій нічого пояснити не міг. Сказав, що його попросили завезти сумку в Умань. Після ретельного огляду виявилось, що цей пристрій правопорушники виготовили для кріплення на промислових вагах, щоб штучно збільшити вагу вантажу, - згадує Ігор.
- Подібний виклик був у Козятинському районі, але вже цього разу пристрій був насправді небезпечний, зроблений професійно з пластиду та детонатору, які використовують військові. Як потім з’ясувалося, за його допомогою зловмисник мав підірвати автомобіль місцевого підприємця.
Ігор Снігур з колегами працювали у Києві під час проведення «Євро - 2012». Тоді саме на плечах вибухотехніків лежала велика відповідальність за безпеку тисяч людей під час футбольних матчів. За допомогою спеціальних пристроїв ретельно оглядали кожен сентиметр території, де відбувалися змагання.
Свої професійні навики він перевірив під час несення служби у зоні проведення АТО. Разом з колегами виконував бойові завдання в Дебальцевому, Слов’янську, Іловайську, Маріуполі, Краматорську, Волновасі. Після обстрілів бойовиками Дебальцевого збирали та вивозили за місто касетні міни від «Смерчів», що не вибухнули. З території приватного господарства місцевої жительки вивезли двометрову бойову частину «Смерча», що впала на кущі з малиною і не розірвалась. Це найважчий період за всі роки служби - адже війна – це завжди страшно.
У колективі вибухотехнічного відділу вінницької поліції лише 7 чоловік. Вони - одна сім’я, одна команда, в якій кожен підтримує один одного. У підрозділі є своя традиція – перед виїздом на завдання не тиснути один одному руку на прощання, щоб завжди повертатись живими та неушкодженими.