Половину свого віку чоловік живе в суцільній темряві – колись професійний дзюдоїст був тяжко травмований. Історія про внутрішню підтримку самого себе – Анатолій Процишин із Вінниці має діагноз "сліпота". Однак чоловік знайшов професію, яка не лише приносить йому гроші, а ще й сповнює його життя радістю. Про людину, що надихає – у сюжеті "5 каналу".
Анатолію Процишину 48 років. Половину свого віку чоловік живе в суцільній темряві. Колись професійний дзюдоїст був тяжко травмований.
"Був сильний удар в око. Ліктем з усього розмаху", – згадує чоловік.
Доки не розформували школу для незрячих дітей, працював там учителем біології. Потім Анатолій був на обліку в центрі зайнятості. Втім роботи для нього там не знайшли. Допомогти взялися в центрі професійної реабілітації інвалідів "Поділля", де чоловік опанував фах масажиста.
"І почали шукати роботу, десяток різних організацій нам відмовили. Для частини людей з інвалідністю – сам заробіток не мотивація. Мотивація – бути потрібним суспільству, отримувати задоволення від спілкування", – пояснив директор центру професійної реабілітації інвалідів "Поділля" Роман Штогрин.
Робота знайшлася у місцевому спортклубі.
"Я хвилювалася, що мені доведеться бути нянькою, контролювати. Але в нас був тестовий формат і я була абсолютно здивована, тому що це повноцінна людина, яка все запам'ятовує та чітко виконує", – розповіла старший адміністратор спортклубу Марія Іваницька.
З оптимізмом Анатолій розповідає, що його особливість для цієї професій має неабияку перевагу.
"Я зосереджений на роботі, я відчуваю м’язи не відволікаюсь, гарна пацієнтка чи не дуже – мені все одно. Пальці одразу відчувають, перед тим, як нанести масло, проходжусь руками, перевіряю, чи є проблеми з хребтом, сколіоз", — пояснив чоловік.
В Анатолія від клієнток немає відбою.
Після того, як Анатолій попрацює з чужими м'язами – береться за зміцнення своїх, займаючися на тренажерах.