Життя європейців: догляд за дітьми дошкільного віку у Франції

Француженки народжують більше за інших європейських жінок

У Франції краща демографічна ситуація, порівняно з сусідньою Німеччиною. У міській французькій родині зазвичай двоє або троє дітей. Подосі існують родини, де четверо або навіть п’ятеро дітей – але переважно це можна зустріти у "релігійних" родинах (католицьких або мусульманських).

Причина проста: вони мають дещо інший підхід до контрацепції, яка загалом у Франції є дуже поширеною.

З власного досвіду, розповідає Матільда, жінки її соціального оточення працюють, тому тяжіють до "свідомого вибору" батьківства.

У особистих планах Матільди, а також серед подруг, знайомих, кузин, переважають саме сім’ї із двома дітьми. Матільда вважає, що "ця модель найзбалансованіша для того, щоби пізнати радість батьківства, але при цьому не втратити гармонію подружнього життя та життя професійного".

Родина із однією дитиною у Франції не вважається ідеальною – французи звикли думати, що справжня "сім’я" все-таки починається з чотирьох. Хоча Матільда визнає, що такі погляди є певною мірою дискримінаційними.

… і намагаються залишатися успішними у професійному житті.

Професійне життя француженок не надто страждає від наявності дітей. Наприклад, у Франції нікого не здивує родина з 4-ми дітьми, мати яких працює. Зазвичай у таких випадках французи просто думають, що, батьки вірогідно дуже втомлюються або витрачають великі гроші на няню або бебі-сітера.

Жінки у Франції багато працюють. Але випадок Сеголен Руаяль (політичного лідера Соціалістичної партії, яка балотувалася на посаду Президента у 2008 році, і яка має четверо дітей – авт..) все ще викликає подив – на жаль, не так часто французкі жінки опиняються на керівних посадах.

Французькі роботодавці все ще вважають, що жінки є "природньо" менш надійними працівниками, аніж чоловіки, що на них не можна покладати відповідальність.

Тому дошкільне виховання, вважає Матільда, все ще треба розвивати: вибір сидіти вдома з дитиною має бути усвідомленим вибором, а не вимушеним рішенням у безвихідній ситуації. Водночас, треба працювати на зміну ментальностей: чоловік також має право взяти відпустку по догляду за дитиною, і це не має виглядати "дивно".

Державна підтримка материнства

Декретна відпустка триває загалом три з половиною місяці, з них місяць до пологів, та два з половиною місяці – після.

В цей час жінка отримує 80% від своєї заробітної плати – деяким підприємствам вдається виплачувати до 100%.

Чоловіки мають право на 11 днів оплачуваної відпустки.

Після завершення декрету один з батьків має право на відпустку до догляду за дитиною – переважно цим правом користаються жінки. Тоді вони отримують 550 євро на місяць упродовж 6 місяців для першої дитини, одного року – для другої та два роки – для третьої.

Вже на першу дитину родина отримує "сімейні виплати" у розмірі 180 євро на місяць. До того ж, їхнє робоче місце зберігається упродовж трьох років після народження дитини.

Психологічний аспект

Нерідко жінці важко повернутися на роботу після народження дитини: вона втратила деякі навички роботи, опинилася поза різноманітними робочими проектами, подеколи їй дають зрозуміти, що вона була відсутня, і тоді жінка відчуває провину.

Є також жінки, які повністю знаходять себе у материнстві, і більше не хочуть повертатися до роботи. Матільда повернулася до роботи через два з половиною місяці після народження сина, вона працює журналістом - фрі-лансером.

У них була няня до досягнення дитиною 6 місяців. Потім – місце в яслах. Водночас, люди, які мають низькооплачувану або нецікаву роботу, часто не бачать смислу в тому, щоби працювати лише для того, щоби оплачувати догляд за дитиною.

Бабусі та дідусі

У Франції пенсійний вік є тим часом, коли людина має можливість нарешті спокійно насолоджуватися життям, а не доглядати онуків. Тому дуже рідко дитину маленького віку повністю доглядають бабуся та дідусь.

Звісно, вони залюбки можуть допогти забрати дитину зі школи, посидіти з нею один вечір на тиждень, або забрати на канікули. Це тимчасова та спонтанна допомога, а не постійна робота.

Якщо ж бабуся та дідусь сидять з дитиною постійно – для французів цілком прийнятним було би запропонувати їм за це якусь фінансову винагороду.

Скільки коштує няня?

У Франції існують так звані "офіційні" няні – серед них 99% жінок - вони мають спеціальну підготовку та отримали дозвіл Відділу захисту сім’ї та дітей (Protection familiale et infantile).

Такі няні доглядають дітей у себе вдома у маленьких групах від 1 до 4 дітей. Держава перевіряє їхню мотивацію, місце проживання, їхні методи роботи і т.д. Якщо родина звертається до Відділу захисту сім’ї та дітей, то має можливість отримати няню за ціною, яка залежить від рівня доходів родини та від місця проживання.

В Парижі це коштує дуже дорого: недешевою є аренда житла, а такі няні дуже затребувані через брак місць в яслах. З власного досвіду, розповідає Матільда, вони платили 850 євро на місяць за 5 днів на тиждень, з 9.00 до 18.00. В маленьких містах в провінції ціна була б, вірогідно, вдвічі меншою.

Існують також няні, які приходять доглядати дітей вдома у батьків. Вони не мають офіційного дозволу від відділу Захисту сім’ї та дітей, але коштують також дорого. Тому нерідко дві дружні родини вдаються до спільного найму такої няні для їхніх дітей – виходить дешевше.

Ніхто цього не контролює. Ці няні можуть отримувати офіційну зарплату, або ні – згідно з їхніми умовами. Як правило, вони часто отримують неофіційні платежі від батьків за додаткові години догляду.

Насамкінець, існують "домашні няні" - це переважно іноземки з Африки, з Магрибу чи Філіппін, які працюють та часто практично живуть в родині – вони працюють багато годин на день, подеколи також прибирають та прасують білизну. Як правило, такі няні є в заможних або в дуже заможних міських родинах.

Бебі-сітерами у Франції часто підробляють студенти – вони забирають дітей зі школи або дитсадка та доглядають за ними до повернення батьків з роботи.

Ясла

Французькі батьки мають можливість віддати свою дитину до ясел вже з 3-місячного віку, але, як правило, це відбувається у віці 5-6 місяців.

В яслах діти перебувають до 2,5– 3 річного віку, а тоді ідуть до "материнської школи". Існують ясла муніципальні, якими опікується мерія, а також засновані різними асоціаціями, та "батьківські" - коли батьки самоорганізуються для того, щоби створили ясла для своїх дітей.

Існують також ясла приватні або від конкретних підприємств або компаній – останні надають послуги лише своїм співробітникам. В Парижі, як і в інших містах, де бракує муніципальних ясел, стрімко росте кількість приватних закладів – це великий ринок.

Але люди традиційно віддають перевагу муніципальним державним яслам – насамперед тому, що думаюють, що там усе добре контролюється. До того ж, це зовсім недорого, і залежить від рівню доходів родини.

Матільда розповідає, що вони платили 250 євро на місяць. Групи є різні, але переважно не більше 15 дітей.

В державні ясла потрапити непросто. Як правило, перевагу віддають матерям, які самі виховують дітей, а також тим, хто працює на повний робочий день. Також помітну перевагу віддають людям з невеликим або середнім достатком.

"Материнська школа"

Так звана "материнська школа" починається з 2.5 або 3 років до 6 років (по суті йдеться про дитсадок у нашому розуміння слова) Заняття тривають з 8.30 до 16.30, але існує також і послуга "подовженого дня", до 18.30. Деякі батьки наймають бебі-сітера після 18.30.

Абсолютна більшість батьків віддають дітей до навчального закладу з цього віку, хоча у Франції відвідання школи не є обов’язковим - обов’язковим є виховання, а воно може бути і домашнім.

Втім, лише дуже невелика кількість родин виховує дітей вдома до віку молодшої середньої школи. Після завершення шкільних занять дітей забирають зі школи або батьки, або бабусі та дідусі, або бебі-сітери, серед яких багато студентів.

Дуже мало хто з батьків наважується залишити дитину саму вдома до досягнення нею 12-13 років.

"Філософія виховання"

У Франції народження дітей дуже вітається та схвалюється оточенням – французи звикли пишатися своєю демографією та досягненнями у соціальній сфері.

Останнім часом можна помітити толерантніше ставлення до дітей у публічному просторі - в кав’ярнях та ресторанах, музеях, потягах і т.д.

Бути батьками для французів означає, зрештою, продовжувати жити, виходити на люди, запрошувати до себе. Французи позитивно ставляться до того, щоби бути не лише батьками, вважаючи, що успіхи в роботі, гармонія в подружній парі та у соціальному житті дозволяють стати кращими батьками.

"У нас немає почуття провини, якщо догляд за дитиною маленького віку ми доручаємо іншим людям, якщо треба вийти на роботу, або просто на люди, або навіть поїхати у відпустку", розповідає Матільда.

У плані виховання є різні ідеї, але загалом найбільш проявленою є тенденція до того, щоби не дозволяти дітям перетворюватися на "королів", яким все можна, яким можна псувати життя своєму оточенню.

Важливе місце у фрацузькому вихованні посідає ввічливість, уміння їсти за столом, їсти разом з іншими, поважати інших. Соціальні навички дитини завжди вважаються чимось важливим та позитивним – адже французи дуже цінують "мистецтво жити разом".

Ініціативу здійсню МГО "Інтерньюз-Україна" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження"