Нові назви вулиць Вінниці

вулиця Ігоря Костецького

Костецький Ігор В’ячеславович (справж. Мерзляков, 1913 – 1983) – письменник, драматург, перекладач, мистецтвознавець, один із фундаторів української модерністської літератури. Дитячі та юнацькі роки пройшли у Вінниці, родина проживала на Старому місті. Під час окупації був редактором газети «Вінницькі вісті», публікуючи матеріали творчого та мистецького характеру.

вулиця Костянтина Василенка

Василенко Костянтин Прокопович (1877 – 1941) – журналіст, громадський та політичний діяч. Член Центральної ради, Генеральний секретар (міністр) праці УНР в 1917 р. Жертва сталінських репресій, розстріляний у Вінниці в липні 1941 р.

вулиця Данила Галицького

Данило Романович Галицький (1201 – 1264) — руський князь з династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства. Відновив і розбудував державу, до складу якої входило Поділля (тоді – Пониззя). Чинив упертий опір монгольській експансії, нейтралізуючи спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи країни.

вулиця Замостянська

Топонім відомий з першої чверті XVII ст. В офіційну міську топонімічну систему введений перспективним планом розвитку міста 1874 р.

вулиця Євгена Гуцала

Гуцало Євген Пилипович (1937 – 1995) – письменник-шістдесятник, журналіст, поет і кіносценарист. Лауреат Шевченківської премії (1985 р.). Уродженець Вінницької області.

вулиця Володимира Антоновича

Антонович Володимир Боніфатійович (1834 – 1908) – історик, археолог, етнограф, професор Київського університету. Член Київської громади, засновник «київської школи», представниками якої були М. Грушевський та Д. Багалій. Редактор і видавець «Архіву Південно-Західної Росії» – унікального багатотомника документів і матеріалів з історії Правобережної України XVI-XVIII ст. Уродженець Вінницької області.

вулиця Марії Гавриш

Гавриш Марія Федорівна (1931– 2001) – багаторазова чемпіонка та рекордсменка СРСР та України з плавання, майстер спорту, тренер. Перша учасниця Олімпійських ігор з Вінниці (1952, Гельсінкі). Переможниця багатьох міжнародних змагань. Уродженка П’ятничан.

вулиця Чумацька

Чумацтво – торговельно-візницький купецький промисел українців на в степовій та лісостеповій зоні Євразії від XV століття до середини ХІХ століття.
Чумакування мало своє відображення в українському побуті і способі життя, матеріальній культурі і лексиці, фольклорі, літературі, драматургії.

вулиця П’ятничанська

Топонім відомий з XV ст. Село П’ятничани увійшло у межі міста у 1938 р.

вулиця Монастирська

У XVII-XVIII ст. вулиця розмежовувала землі єзуїтського, домініканського та православного монастирів.

вулиця Ґрохольських

Грохольські – польський шляхетський рід, з якого походила низка громадсько-політичних діячів Поділля у XVIII – початку XX ст. Серед них – фундатор оборонного замку в П’ятничанах, земський суддя Брацлавського воєводства Міхал Грохольський (1705 – 1768), відомі господарські й громадські діячі Вінниці та Вінницького повіту Тадеуш Грохольський (1839 – 1913) і Здзіслав Грохольський (1881 – 1968).

площа Привокзальна

Відновлена історична назва площі.

вулиця Дмитра Марковича

Маркович Дмитро Васильович (1848 – 1920) – громадсько-політичний діяч, юрист, письменник, один із фундаторів кооперативного руху. Головний прокурор (1917), член Сенату (1918), міністр юстиції УНР (1919). З 1915 р. жив у Вінниці, тут й похований.

вулиця Анатолія Свидницького

Свидницький Анатолій Патрикійович (1834 – 1871) – письменник, класик української літератури. Автор першого українського сімейного роману «Люборацькі» та ряду етнографічних розвідок, зокрема, «Великдень у подолян». Уродженець Вінницької області.

вулиця Єрусалимка

Топонім як місце компактного розселення євреїв відомий з XVIIІ cт. На початку ХХ ст. охоплював територію на схід від сучасних вул. Чкалова та П. Осипенко до ріки. Міську забудову знищено нацистами восени 1942 р.

вулиця Дубовецька

Топонім «Дубовецька слобідка» відомий з кінця XVIII ст. як район компактного проживання росіян-старообрядців. Історичні відомості про місцеву слободу фіксуються у першій чверті XVII ст.

площа Героїв Чорнобиля

На честь ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (26.04.1986 р.). У Вінницькій області проживає близько 91 тисячі осіб, які постраждали внаслідок трагедії. З них близько 4800 – учасники ліквідації.

вулиця Генерала Дерев’янка

Дерев’янко Кузьма Миколайович (1904 – 1954) – радянський військовий діяч, дипломат, генерал-лейтенант, Герой України (2007). 2 вересня 1945 р. від імені СРСР підписав Акт про капітуляцію Японії, тим самим завершивши Другу світову війну.

вулиця Ігоря Сікорського

Сікорський Ігор Іванович (1889 – 1972) – український та американський інженер-авіаконструктор, підприємець. Автор легендарного літака «Ілля Муромець», на якому було встановлено світовий рекорд вантажопідйомності. Конструктор першого в США літака-амфібії. В 1940-х рр. його фірма стала провідним виробником вертолітної техніки за кордоном. У 1916 – 1917 рр. жив у Вінниці як інженер ескадри повітряних кораблів.

вулиця Леся Курбаса

Курбас Лесь (Олександр) Степанович (1887 – 1937) – режисер, актор, теоретик театру, драматург. Народний артист УСРР (1925). Засновник театру-студії «Березіль» (1922). Будучи режисером Одеської кінофабрики, в 1924 р. проводив зйомки на Старому місті у Вінниці. Репресований.

вулиця Дмитра Майбороди

Майборода Дмитро Олександрович (1980 – 2014) – військовий, майор, командир екіпажу літака АН-26, Герой України (2014). З травня по липень 2014 р. виконав 35 бойових вильотів для перевезення військових, озброєння, матеріально-технічних засобів в зону АТО. 14.07.2014 літак було підбито. Разом з помічником командира екіпажу, майором Д. Шкарбуном до останнього керував літаком, що дозволило іншим членам екіпажу врятуватися. Народився і жив у Вінниці.

вулиця Омеляна Грабця

Грабець Омелян (псевдо «Батько», 1911 – 1944) – військовий діяч, член ОУН, полковник Української Повстанської Армії (УПА), організатор та командир партизанської групи УПА-Південь у Вінницькій та Хмельницькій обл. у 1943-1944 рр., яка успішно протистояла нацистам. Загинув в бою із загоном НКВС 10.06.1944 р. поблизу с. Микулинці Літинського району Вінницької області.

вулиця Генерала Безручка

Безручко Марко Данилович (1883 – 1944) – військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. В 1920 р. – командир 6-ї Січової дивізії Армії УНР. Один із творців «Дива на Віслою»: з 28.08 по 2.09.1920 р. очолював героїчну оборону міста Замостя союзними польсько-українськими військами проти армії Будьонного. Військовий міністр уряду УНР (1921). Восени 1920 р. брав участь у бойових діях на Поділлі (лінія Бар – Шаргород – Літин).

вулиця Олександра Соловйова

Соловйов Олександр Павлович (1919 – 1998) – вчитель, педагог. Учасник Другої світової війни. Після демобілізації працював військовим керівником, учителем історії у вінницьких школах №17 та №2, заступником директора – школі №4. У 1952 – 1986 рр. був директором школи №17. Під його керівництвом школа стала одним з лідерів освітянської справи у місті, а згодом завдяки його учням й у країні. Заслужений вчитель України. Проживав у «будинку вчителів».

вулиця Миколи Ващука

Ващук Микола Васильович (1959 – 1986) – ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, командир відділення пожежної частини м. Прип’ять, Герой України (2006). Брав безпосередню участь в гасінні пожежі на АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. Помер від тривалого впливу радіаційного опромінення високого рівня. Випускник Вінницького училища професійної підготовки працівників пожежної охорони (1983).

вулиця Батозька

Битва під Батогом – бій армій Війська Запорозького і Кримського Ханства під проводом Богдана Хмельницького проти війська Речі Посполитої під командуванням Марціна Калиновського. Битва була однією з важливих подій в ході Хмельниччини, завершилася перемогою союзників. Вважається еталонним прикладом козацького військового мистецтва XVII ст. Відбулась біля сучасного села Четвертинівка Тростянецького району Вінницької області.

вулиця Миколи Оводова

Оводов Микола Васильович (1864 – 1941) – громадський діяч, лікар, реформатор, міський голова Вінниці у 1899 – 1917 рр. За його головування місто отримало «економічне диво»: річний бюджет зріс у 11,2 рази, господарство та соціально-культурна сфера значно поліпшилась (телефонізація, електрифікація, появи системи водопостачання та громадського транспорту).

вулиця Петра Ніщинського 

Ніщинський Петро Іванович (1832 – 1896) – композитор, поет та перекладач. Випускник Афінського університету (1856). Твір «Вечорниці» («Закувала та сива зозуля…») став найвищим досягненням тогочасної української хорової музики. Автор перших перекладів українською давньогрецьких творів Гомера і Софокла. Уродженець Вінницької області.

вулиця Івана Миколайчука

Миколайчук Іван Васильович (1941 – 1987) – кіноактор, режисер та сценарист. Лауреат Шевченківської премії (1988). Визнання принесла роль Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» (1964). У творчому доробку 2 режисерські роботи, 9 сценаріїв, 34 ролі у кіно, серед яких фільми «Пропала грамота», «Біла птаха з чорною ознакою», «Вавилон ХХ».

вулиця Олексія Береста

Берест Олексій Прокопович (1921 – 1970) – радянський військовий, лейтенант Червоної Армії, Герой України (2005). 30.04.1945 р. разом з сержантами М. Єгоровим та М. Кантарією встановив прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу (факт приховувався). Загинув під колесами потяга, рятуючи п'ятирічну дівчинку.

вулиця Олеся Гончара

Гончар Олесь (Олександр) Терентійович (1918 – 1995) – письменник, літературний критик, громадський діяч. Учасник Другої світової війни, перший лауреат премії ім. Т. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959 – 1971). Автор романів «Прапороносці» та «Собор». Твори перекладені на 67 мов.

вулиця Валентина Отамановського

Отамановський Валентин Дмитрович (1893 – 1964) – юрист, історик права та медицини, організатор науки, краєзнавець, громадський діяч. Член Центральної Ради, учасник бою під Крутами. Автор першого в Україні історико-правового дослідження міста (праця «Вінниця в XIV–XVII століттях»). Очільник Кабінету виучування Поділля – краєзнавчої організації, за зразком якої почали створювати аналоги в інших регіонах України. Жертва сталінських репресій.

вулиця Академіка Буняковського

Буняковський Віктор Якович (1804 – 1889) – вчений, математик, педагог, кавалер 13 орденів Російської імперії, декан фізико-математичного факультету та ректор Санкт-Петербурзького університету, віце-президент Російської академії наук (1864). Автор понад 100 праць з математичного аналізу, теорії чисел, геометрії, теорії ймовірностей. Винахідник планіметра, пантографа, приладу для додавання квадратів. Уродженець Вінницької області.

вулиця Бернарда Претвича

Претвич Бернард (1500 – 1562(3)) – військовий та державний діяч Великого Князівства Литовського, один із засновників українського козацтва, теоретик козацької військової тактики. Протягом життя виграв понад 70 битв з татарами. Завдяки забезпеченій ним ефективній обороні розпочалася колонізація та розвиток міст Поділля. В 1540 р. врятував м. Вінницю від татарського набігу.

вулиця Євгена Патона

Патон Євген Оскарович (1870 – 1953) – видатний учений у галузі зварювальних процесів і мостобудування. Академік АН УРСР, Герой Соціалістичної праці. Неодноразово відвідував своїх родичів, які мали маєток у Подільській губернії.

вулиця Олександра Довженка

Довженко Олександр Петрович (1894 – 1956) – письменник та кінорежисер, класик світового кінематографу. Неодноразовий лауреат премій та нагород, серед яких приз міжнародного кінофестивалю у Венеції (1934). Автор літературних творів «Зачарована Десна», «Україна в огні», фільмів «Арсенал», «Земля», «Іван», «Аероград», «Щорс», «Поема про море» та ін.

вулиця Агатангела Кримського

Кримський Агатангел Юхимович (1871 – 1942) – історик, сходознавець, письменник і перекладач. Низка його підручників з історії та літератури Сходи досі використовуються фахівцями. Автор першого в історії української літератури інтелектуального роману «Андрій Лаговський». Один з організаторів і перших академіків Української Академії наук. Фундатор українського сходознавства. Видатний філателіст. Ім'я міститься у переліку видатних діячів світу, затвердженому ЮНЕСКО.

вулиця Марії Литвиненко-Вольгемут

Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна (1892-1966)– співачка, педагог, громадський діяч, народна артистка СРСР. Працювала в театрах: М.Садовського, музичної драми в Петрограді, Київському та Харківському опери та балету. Створила понад 70 вокально-сценічних образів з опер С.Гулака-Артемовського, М.Лисенка, К.Данькевича, М.Аркаса, П.Чайковського, Д.Верді, Р.Вагнера, Д.Пуччіні та інших композиторів. В 1920-1922 рр. перебувала у Вінниці, де працювала у місцевій народній опері та розпочала педагогічну діяльність у Вінницькій народній консерваторії.

вулиця Миколи Амосова

Амосов Микола Михайлович (1913-2002)– видатний хірург, біокібернетик, філософ, письменник, академік Національної Академії наук України і Академії медичних наук України, Лауреат державної премії УРСР (двічі) та України, Ленінської премії, Герой Соціалістичної праці. З 1952 р. працював у Києві, очолював створену ним першу в Україні клініку серцевої хірургії. Вперше в Україні почав робити операції на серці зі штучним кровообігом, уперше в СРСР виконав протезування мітрального клапана, уперше в світі створив і запровадив антитромботичні протези клапанів серця.

провулок Густава Брілінга

Брілінг Густав Вольдемарович (1867 – 1940) – юрист, колезький радник, почесний громадянин Подільської губернії. Один з активних громадських діячів міста на початку ХХ ст. Засновник Вінницького обласного краєзнавчого музею. Репресований. Його син Георгій (1897-1980) залишив яскраві спогади про місто початку ХХ ст. Після 1912 р. родина проживала в районі сучасних вул. Ширшова та Стеценка.

вулиця Митрополита Петра Могили

Могила Петро (1597 – 1647) – український та молдовський політичний, церковний діяч Речі Посполитої, настоятель Києво-Печерського монастиря, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі. В 1632 р. заснував колегіум (аналог вищого навчального закладу) при Вінницькому Вознесенському монастиреві, опікувався православними монастирями та храмами Вінниці та Поділля. Святий, канонізований усіма гілками українського Православ’я.

вулиця Богдана Ступки

Ступка Богдан Сильвестрович (1941 – 2012) – актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993), Герой України (2011), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991). Зіграв близько 100 ролей у кіно та понад 100 на театральній сцені. Неодноразово відвідував Вінницю з гастролями, брав участь у зйомках фільму «Архієрей» (1990) у нашому місті.

вулиця Мури

Топонім відомий з XVIII ст. Первинно був прив’язаний до єзуїтського монастиря. З 1920-х років поширився на весь квартал старовинної забудови.

вулиця Брацлавська

Вінниця до 1793 р. була складі Брацлавського воєводства. Вулиця була складовою важливої з економічної точки зору дороги на Брацлав.

вулиця Івана Пулюя

Пулюй Іван Павлович (1845-1918) – фізик, винахідник, філософ, педагог, перекладач, професор. Першим зробив знімок кісток руки із використанням променів, які згодом були запатентовані як «рентгенівські». Досліджував неонове світіння. Винахідник фосфоресцентної лампи. Разом з П.Кулішем та І.Нечуєм-Левицьким переклав українською мовою Біблію.

вулиця Олександра Кошиця

Кошиць Олександр Антонович (1875 – 1944) – хоровий диригент, композитор, письменник-мемуарист. За доби Української революції став співорганізатором Української республіканської капели, яка гастролювала Західною Європою й Америкою. Неодноразово перебував у Вінниці – малій батьківщині його дружини, Тетяни Георгієвської.

вулиця Миколи Зерова

Зеров Микола Костянтинович (1890-1937) – поет, лідер київських неокласиків, літературний критик, перекладач з античних мов. Професор Київського університету. Був підданий більшовицьким переслідуванням з середини 1920-х рр., заарештований 1935 р., розстріляний у Сандормосі (1937). Діяльність початку 1920-х пов’язана з Вінниччиною.

вулиця Магістратська

Магістрат як орган міського самоврядування діяв з перервами у Вінниці з 1640 р., із запровадженням Магдебурзького права, до 1838 р., коли йому залишили лише судові повноваження. Остаточно магістрати зникли у 1866 р. після проведення судової реформи у Російській імперії. Розміщувався вінницький магістрат у ратуші, що знаходилася на Ринковій площі навпроти монастиря домініканців.

вулиця Замкова

Топонім прив’язаний до Замкової гори, де у XIV-XVI ст. знаходився Вінницький замок (т.зв. «Місто Коріатовичів» і «Місто Острозьких»).

вулиця Пластова

На честь «Пласту» – національна скаутської організації України, заснованої восени 1911 р. Нині це найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу. Перші пластові товариства у Вінниці розпочали свою діяльність восени 1919 р.

вулиця Івана Бойка

Бойко Іван Никифорович (1910-1975) – двічі Герой Радянського Союзу. Відзначився при вигнанні фашистських окупантів з Козятина наприкінці грудня 1943 р. Також, очолювані ним військові підрозділи виявили мужність і героїзм при визволенні Жмеринки, Чернівців, при форсуванні Дністра, Пруту, на території Польщі, Німеччини, під час штурму Берліна. Уродженець Вінницької області

вулиця Івана Сірка

Сірко Іван (1605 (1610?) – 1680) – козацький ватажок, кальницький полковник, легендарний кошовий отаман Запорозької Січі Учасник Визвольної війни Б.Хмельницького та чисельних військових кампаній проти турків та татар. 1654 р. виступив проти підписання Переяславської угоди. У другій половині 1650-х рр. – Вінницький полковник. Поширеною серед науковців є думка, що місцем народження отамана є с. Мурафа  Шаргородського району.

вулиця Олени Пчілки

Олена Пчілка (справж. Ольга Петрівна Косач, з роду Драгоманових, 1849-1930) – письменниця, перекладачка, етнограф, публіцистка, громадська діячка, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук; мати поетеси Лесі Українки, сестра професора Михайла Драгоманова. Життя і діяльність пов’язані з Поділлям з кінця ХІХ ст. У 1920 р. за антибільшовицькі виступи була заарештована, після звільнення переїхала до Могилева-Подільського (до доньки), де перебувала до 1924 р.

вулиця Академіка Вернадського

Вернадський Володимир Іванович (1863-1945)– вчений-природознавець, філософ, біогеохімік. Один із засновників та перший президент (1918-1921) Української Академії наук. Академік Академії наук Російської, СРСР, Паризької, Чеської, професор Сорбони, основоположник генетичної мінералогії, гео- та біохімії; вчення про живу речовину, її роль в еволюції біосфери, теорії ноосфери. Його вчення про взаємовідносини природи і суспільства значно вплинуло на формування сучасної екологічної свідомості.

вулиця Якова Шепеля

Шепель Яків Матвійович (1894 – 1921) – повстанський отаман на Літинщині, полковник Армії УНР. У 1919 — 1921 рр. оперував проти більшовиків на Літинщині, Хмельниччині, Козятинщині, Калинівщині (територія Вінницької області). Упродовж 1919-1920 рр. неодноразово займав Вінницю.

вулиця Гайдамацька

Топонім пов'язаний з народним повстанським рухом на Правобережній Україні XVIII ст.

вулиця Трамвайна

Перший громадський транспорт у Вінниці, історія якого розпочалась 28.10.1913. Трамвай має статус одного з неофіційних символів міста. Також вулиця розташована поряд з трамвайним депо КП «Вінницька транспортна компанія».

вулиця Івана Виговського

Виговський Іван (1608 – 1664) – військовий, політичний і державний діяч Гетьманщини. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657–1659). Створив потужну та високоефективну Генеральну канцелярію. Учасник Батозької битви. Ставши гетьманом, уклав з Річчю Посполитою відому Гадяцьку угоду 1658 р. про рівноправну конфедерацію України з Короною Польською та Великим князівством Литовським. Переможець 100-тисячної російської армії в битві під Конотопом. Після складання булави тривалий час проживав у Бару.

вулиця Князів Коріатовичів

Коріатовичі – династія литовсько-руських князів, яка правила у Подільському князівстві та Закарпатті. Племінники князя Ольгерда, брати Юрій, Олександр, Костянтин, Борис та Федір прийшли на Поділля в 50-х рр. XIV ст. За однією із версій, після перемоги Ольгерда над татарами в битві на Синій Воді (1362), вони заснували низку прикордонних міст-фортець, серед яких була й Вінниця. Засноване ними Подільське князівство стало самостійним державним утворенням із суверенною зовнішньою та внутрішньою політикою.

вулиця Івана Шиповича

Шипович Іван Омелянович (1857 – 1936) – священик, дослідник історії Поділля, археолог, громадський діяч. Керівник археологічної комісії при Вінницькій міській управі, перший дослідник Сабарівського городища. Автор низки краєзнавчих праць і нарисів, серед яких – «Літопис Вінницького капуцинського монастиря». Жертва сталінських репресій.

вулиця Валеріана Боржковського

Боржковський Валеріан Васильович (1864-1919) – етнограф, археолог, статистик, громадський та земський діяч. З 1902 р. жив у Вінниці, працював землеміром. Очолював Староміське товариство садоводів, Староміське товариство взаємного кредиту, Староміську «Просвіту». Один з активних учасників українського громадського руху у місті. Гласний Вінницького повітового земства (з 1911). За доби Української революції – комісар у Вінниці. Розстріляний більшовиками.

вулиця Якова Гальчевського

Гальчевський Яків Васильович (1894 – 1943) – військовий діяч, учасник повстанського руху в Україні на поч. 1920-х рр., сотник Армії УНР, останній командувач повстанських сил Правобережної України (1922). Майор Війська Польського. Його загін оперував на Літинщині, Летичівщині, Брацлавщині, Гайсинщині. Уродженець Вінницької області.

вулиця Антона Турчановича

Турчанович Антон Федорович (1854 – 1943) – офіцер українського походження, полковник Російської імператорської армії. Вінницький повітовий військовий начальник (1913 р.). Винахідник польової кухні: його проект, запатентований 1908 р., був визнаний найвдалішим. Уродженець Вінницької області.

вулиця Миколи Битинського

Битинський Микола Оверкович (1893 – 1972) – дослідник геральдики, уніформології, поручник Дієвої Армії УНР. Автор Державного гербу Української соборної держави, низки праць про історію українських символів та уніформи. Розробник нагород УНР – Хреста Симона Петлюри та Воєнного хреста. Засновник Українського воєнно-історичного інституту (1948), член Українського товариства подолян (США). Уродженець Вінницької області.

вулиця Джозефа Конрада

Конрад Джозеф (справж. Коженьовський Йозеф, 1857 – 1924) – англійський письменник польського походження. Один із найвидатніших англійських прозаїків, творчість якого мала вплив на Е. Гемінґвея та В.-С. Берроуза. Неодноразово відвідував маєтки польської шляхти на теренах Східного Поділля.

вулиця Павла Скоропадського

Скоропадський Павло Петрович (1873 – 1945) – військовий, громадський та політичний діяч, Гетьман Української Держави (1918). Один із лідерів та ідеологів українського монархічного гетьманського руху. В листопаді-грудні 1917 р. підрозділи Українського (34-го стрілецького) корпусу під його орудою забезпечували законність влади УНР у Вінниці.

вулиця Академіка Янгеля

Янгель Михайло Кузьмич (1911-1971) – учений-механік, конструктор ракетно-космічної техніки. Академік Академії наук СРСР і УРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці. В 1954-1971 рр. – головний конструктор конструкторського бюро №586, згодом «Південне» в м. Дніпропетровську. Очолював створення ракетних комплексів. На основі його ракети Р-16 було створено Ракетні війська стратегічного призначення Збройних сил СРСР. Під його керівництвом було створено ракети з автономною системою керування, з дальністю польоту понад 11 тисяч кілометрів, зі строком перебування в стані постійної бойової готовності тощо. Ракети КБ «Південне» використовувалися як носії космічних апаратів «Космос», «Циклон», «Зеніт», «Інтеркосмос», «Метеор», «Цілина».

вулиця Юрія Клена

Клен Юрій (справж. Освальд Бургардт, 1891-1947) – поет, перекладач, літературний критик, входив до товариства київських неокласиків. Життя і діяльність пов’язані з Вінниччиною (навчався в Немирівській гімназії, в 1941 р. перебував у Ладижині).

вулиця Івана Огієнка

Огієнко Іван Іванович (митрополит Іларіон, 1882 – 1972) – вчений, політичний, громадський та церковний діяч, перший ректор Кам'янець-Подільського університету (нині імені Огієнка), митрополит УАПЦ. Перекладач Біблії українською мовою. В лютому 1919 р. працював у Вінниці на посаді міністра освіти УНР.

вулиця Героїв Крут

Бій під Крутами – бій між загоном київських курсантів та підрозділом червоногвардійців, що відбувся 29 січня 1918 р. на залізничній станції Крути (Чернігівщина). Після бою 27 його учасників були страчені, згодом перепоховані на Аскольдовій могилі у Києві. Набув особливого значення завдяки героїзму української студентської молоді.

вулиця Владислава Городецького

Городецький Владислав Лешек Дезидерій (1863 – 1930) – польський та український архітектор, підприємець, меценат. Автор низки архітектурних споруд в Україні, Польщі, Ірані, серед яких «Будинок з химерами» та костел святого Миколая у Києві, мавзолей Потоцьких в с. Печера на Вінниччині. Уродженець Вінницької області.

вулиця Стрілецька

Стрілець – синонім слова «вояк», «солдат». У традиційній українській військовій термінології – найнижче військове звання. За військовою термінологією, основна бойова одиниця підрозділу, призначена для виконання отриманого завдання. Топонім підкреслює «армійську» функцію вулиці, адже міський гарнізон Вінниці безперервно перебуває тут з 70-х рр. ХІХ ст. Нині це місце дислокації військових частин Збройних Сил України.

вулиця Гетьмана Сагайдачного

Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович (1582 – 1622) – гетьман та полководець, кошовий отаман Запорізької Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, фундатор та меценат низки православних монастирів та братств.

вулиця Симона Петлюри

Петлюра Симон Васильович (1879 – 1926) – державний, військовий та політичний діяч, журналіст, публіцист. Організатор українських збройних сил в 1917 р. Головний отаман військ УНР та Голова Директорії УНР. Неодноразово бував у Вінниці протягом 1918-1920 рр., у тому числі як в «тимчасовій столиці» УНР.

вулиця Марцелія Високінського

Високінський Марцелій Іванович (1886 – 1959) – католицький і греко-католицький священик, духовний лідер подільських католиків в післявоєнні роки. Протягом 11 років очолював парафію костелу Діви Марії Ангельської у Вінниці аж до її закриття і перетворення на лекторій товариства «Знання».

вулиця Костя Широцького

Широцький Кость (Костянтин) Віталійович (1886-1919) – історик мистецтва, етнограф, фольклорист. Один з організаторів українського громадського життя у Санкт-Петербурзі. Професор Кам’янець-Подільського державного українського університету. Досліджував мистецтво, історію, побут, звичаї, фольклор України й Поділля ХІХ – початку ХХ ст. Брав участь в етнографічних експедиціях, збирав музейні колекції. Уродженець Поділля.

вулиця Степана Тимошенка

Тимошенко Степан Прокопович (1878 – 1972) – всесвітньо відомий український, американський та німецький вчений у галузі механіки. Батько теоретичної механіки. Основоположник теорії міцності матеріалів, теорії пружності та коливань. Один із організаторів і перших академіків Української академії наук. Академік Академії наук СРСР (1928), Польської (1935), Французької (1939), Американської (1940), Італійської (1948) академій наук.