.jpg)
21 рік тому наша країна стала на шлях побудови ринкової економіки. Ключову роль в ній мав відігравати саме підприємець, приватна ініціатива. Активні і цілеспрямовані люди на свій ризик і відповідальність почали відкривати свою справу, створювати нові робочі місця, насичувати ринок товарами і послугами. Саме завдяки приватній ініціативі ми давно забули про таке явище як дефіцит, навчилися самостійному веденню власної справи, відповідальному відношенню до суспільних проблем.
Приватна ініціатива мала стати також рушієм оновлення і модернізації нашої країни. І про це неодноразово наголошувалось і наголошується у різноманітних державних документах.
Але чи відчувають сьогодні підприємці, що вони ключова і найважливіша економічна ланка? Мабуть ні. Для позначення нашого становища вираз «дійна корова» за даних обставин підходить куди більше.
На жаль сьогодні в Україні створена не стільки ринкова, як державно-корумпована система, в якій головною фігурою є недоброчесний чиновник. Подивіться - за даними міжнародних досліджень, за рівнем корупції Україна посідає одне з найгірших місць у світі – поряд з такими країнами, як Таджикистан, Кенія, Зімбабве. Навіть у наших сусідів – Білорусі та Росії – ситуація є кращою. За індексом економічної свободи Україна істотно відстає від Росії та Молдови. Її сусідками в рейтингу є Узбекистан та Ангола.
Стикаючись з законодавчими новаціями від Верховної Ради, постійно складається враження, що в Україні штучно створюються умови, за яких підприємництво змушене йти на порушення і «тіньові оборудки».
Формуються викривлені правила гри, за яких підприємець або платить хабарі посадовій особі, або втрачає перспективу і можливість працювати. Як людина, яка має значний досвід підприємництва, скажу, що і за таких умов можна знаходити можливість підтримувати свою справу. Але розвиватися самому, розвивати свою країну в такому середовищі не можна.
Це неприпустиме становище, з яким терміново слід покінчити – справа тільки за тим, щоби законодавством почали займатися люди, свідомі ролі підприємництва в сучасному суспільстві!
Сьогодні дуже багато нарікань на те, що підприємці часто ведуть себе безвідповідально. Але про яку відповідальність можна вести мову, коли люди живуть в очікуванні чергового «наїзду»?
І це стосується ведення бізнесу на всіх рівнях. Від цього не захищені ні дрібний торговець, ні великий магнат. Від політичної кон’юнктури залежать всі. І доки так буде — доти Україна буде залишатися нецивілізованою державою без перспективи.
Тому перше, що має зробити нова Верховна Рада — це почати роботу над вдосконаленням законодавства, яке захищатиме підприємця від свавілля чиновників. Сьогодні все залежить від доброї волі уряду. Виникла потреба «позагравати» з бізнесом — починається невеличке спрощення реєстраційних процедур, тимчасове зменшення кількості різних перевірок. Причому все — на рівні підзаконних актів та рекомендацій. Сьогодні вони діють, а завтра — вже скасовані. В залежності від потреб на «озеленення вулиць».
Так бути не повинно. В Україні має бути введене законодавчі заборони тиску на підприємців. З усіма відповідними санкціями – як проти чиновника-винуватця, так і проти держави, яка цього чиновника призначила. Щоб справа не вирішувалася банальним «звільненням за власним бажанням».
Другий напрям — це розвиток судової системи. Сьогодні судді практично невіддільні від державної адміністрації. Теж саме можна сказати і про порядок призначень суддів, і про фінансування їх діяльності.
Тому смішно говорити про судовий захист майнових прав підприємців. Саме неупереджене та доступне судочинство є основою сприятливого бізнес-клімату, а не тимчасові послаблення щодо «тіньової» економіки, як нам сьогодні навіюють.
Тому майбутня Верховна Рада має зробити рішучий крок в напрямі звільнення суддів від диктату державного апарату. Треба діяти радикально — переходити до виборності суддів, до створення розгалуженої мережі судів, спеціальних судів, а також переглянути модель фінансування їх роботи. Без цього справу з місця не зрушити.
Ще одне важливе питання — кредитування. Тому що пільги — пільгами, але вони цікаві на стадії розпорядження прибутком. А його ще треба отримати. А це початковий капітал, оборотні кошти і т.д. Сьогодні саме з цим дуже сутужно. Сподіватися на державу — по-дитячому. Банки — теж свого не упускають.
Вважаю, що виходом могло б стати створення законодавчих умов для появи і роботи мережі місцевих і регіональних кредитних спілок самих підприємців. З одного боку це допоможе зняти питання про кредитний голод. З іншого — стане фактором більш цивілізованого ведення бізнесу. Тому що всі підприємці, які братимуть участь у спілках, будуть зацікавлені в зменшені кількості банкрутств, додержанні правил гри, протидії рейдерським захопленням тощо. Це елемент цивілізованої самоорганізації підприємництва навіть більш ефективний за різні професійні об’єднання. Тому що тут з’являється фінансова мотивація.
Думаю, що представники таких кредитних спілок обов’язково мають входити в ради підприємців при органах влади. Мають отримати можливість впливати на розробку регулятивних норм для бізнесу.
Головне — треба розуміти і розглядати розвиток підприємництва разом із розвитком всього суспільства і громад. Тому що сьогодні формується дуже прикра ситуація. Підприємців штучно заганяють в «тінь», змушують уникати податків, щоб вижити. А потім виставляють на осуд громадськості як «цапа-відбувайла». Тому що вони не платять податки і тим самим зраджують свою країну і народ. В свою чергу населення в своїй більшості ніколи не підтримує підприємницького протесту. Це — політика «розділяй та пануй».
Прикро, але підприємці і громади піддаються цій політиці. Громадам байдуже, коли утискують «чергового економічного правопорушника». Підприємцям байдуже, коли утискуються інтереси громад. І дуже часто вони стають активними учасниками конфліктів з громадами.
Я вважаю, що це неправильна позиція. Думаю, що настав час шукати шляхи до примирення і співпраці громад та бізнесу. Навіть, якщо це дещо применшить прибутки. Якщо ми хочемо жити в «правильній» країні, часи «лохів» та «цапів-відбувайлів» необхідно залишити в минулому.
Я багато думала про те, яким має бути механізм стимулювання ділової активності у Придністровському Поділлі. Зрештою я прийшла до ідеї започаткування «Подільського ярмарку». Як і кожний ярмарок, «Подільський» повинен мати великий майданчик оптової та роздрібної торгівлі. В асортименті має бути зроблений акцент на сільгосппродукції, продукції легкої промисловості, устаткуванні для переробної промисловості, сільгосптехніці. Велику увагу слід приділити створенню умов для торгівлі виробами народних промислів і ремесел, а також художніх виробів.
Ярмарки традиційно є місцем виставок, місцем демонстрації передових досягнень, найкращих зразків продукції. Отже, має бути виставковий центр, де можна не тільки оглянути зразки сільськогосподарської техніки, устаткування для переробки сільгоспсировини, але й придбати виставкові екземпляри.
Для підприємців участь у ярмарку даватиме можливість заявити про себе, представити свою продукцію, знайти ділових партнерів та дізнатися більше про потенційних клієнтів, вивчити ринок, одержати відгук на свою продукцію, поліпшити імідж своєї торгової марки тощо. Тому доречно, щоби на ярмарку діяв бізнес-центр – для проведення презентацій, переговорів, а також Центр сприяння міжрегіонального та міжнародного співробітництва.
Для населення ярмарок відкриває широкі можливості щодо вдалих покупок, а також і в плані дозвілля, відпочинку. Окрасою «Подільського ярмарку» має стати культурно-мистецька програма. Театралізовані дійства, виступи самодіяльних та професійних колективів, концерти зірок – все це має стати продовженням традицій українського ярмарку.
Ми завжди пам’ятали, що основна цінність компанії - це люди, оскільки, на наше глибоке переконання, запорукою багатства країни є не нафтові свердловини чи природні ресурси, а саме люди! Разом ми подолаємо всі негаразди і перетворимо наше Поділля на квітучий край, де живуть успішні та щасливі люди!
З повагою,
Заслужений юрист України,
Співзасновник «Групи компаній FIM»,
Кандидат у народні депутати України
КАЛЕТНИК Оксана