Під час прес-конференції розповіли подробиці участі у столичній акції протесту. А також знову «наступили» на болючий мозоль – медичну реформу. Обласний лідер «Свободи» Олексій Фурман заявив, що його політична сила навіть оголосила безстрокову акцію – аж до припинення медичної реформи. Щоправда, не уточнив, буде ця акція в усіх чотирьох пілотних регіонах, чи тільки на Вінниччині. І це питання – медреформи – планується ними винести на сесію Вінницької обласної ради на поіменне голосування.
Говорили лідери місцевої опозиції і про можливу приватизацію газотранспортної системи і про тиск на депутатів. Щоправда, хто саме тисне озвучили - влада, а як і на кого конкретно «тиснуть», голова обласної «Батьківщини» Людмила Щербаківська не уточнила. Та й з тим же поіменним голосуванням, яке намагаються уже не перший раз запустити в обласній Раді, може знову вийти «пічалька», бо заяви про намір - це ще не дії на результат. До того ж, голова «медичної» комісії в облраді – Наталія Солейко – представниця «Батьківщини». Однак від неї ніяких нарікань на мед реформу жодного разу чутно не було, скоріше – навпаки… Хочеться справді якоїсь конкретики у словах і діях… Гучні заяви і «благі наміри» (причому як від опозиції, так і від влади), як правило, активізуються ближче до виборів.
Аж ось вони – вибори! І лідери місцевої опозиції заявили про консолідацію зусиль. Голова обласної організації партії «Батьківщина» Людмила Щербаківська, голова обласного «УДАРу» Ігор Ткачук і головний свободівець Вінниччини Олексій Фурман заявили про офіційне підписання угоди про співпрацю і висування єдиного кандидата від опозиції на усіх наступних виборах, в тому числі - і на ще вірогідних перевиборах на 11-му окрузі, і аж до виборів міського голови у 2015 році.
Щодо повторних виборів по 11-му округу. Сюрпрайз! За словами представників опозиції, будь-який самовисуванець, кандидатура якого не була узгоджена трьома вищезазначеними партіями, автоматично вважатиметься кандидатом від влади. Тож зважаючи на таку позицію, автоматично «ворогами народу» вважатимуться усі, хто не захоче йти на поклон до партійців і намагатиметься хоч якось зберегти свою ідеологічну незаангажованість, уникаючи будь-яких політичних угод.
В світлі окресленої перспективи, згадаймо, хто ж балотувався по 11-му округу від опозиції? Крім Наталії Солейко, за голоси виборців змагалась і не менш опозиційна Людмила Станіславенко - кандидат від «УДАРу» ( дружина голови обласної організації «УДАР» Ігоря Ткачука). Здається, після спільного сімейного походу у Вінницьку міську раду (брати Ігор і Геннадій Ткачуки, а також Людмила Станіславенко уже усі троє були депутатами одного скликання :), чоловіки – від БЮТ, Людмила – від КПУ), у родині, мабуть, постановили перейти на вищий рівень політичної гри з перспективним новим об’єднанням. І Геннадію Ткачуку справді пощастило - високий рейтинг партійного лідера Кличка забезпечив проходження у парламент 42 депутатів. При ділі опинився і син Геннадія Анатолійовича – Сергій, він тепер депутат Вінницької районної ради і теж за списками «УДАРу». Також за списками «УДАРу» до вінницької міської ради пройшов чоловік пані Людмили – Ігор Ткачук. Не пощастило тільки самій пані Людмилі, але можна вважати, що бойове хрещення вона вже пройшла. Цікаво, якщо стане дилема, кому ж бути єдиним узгодженим кандидатом - Наталі Солейко чи Людмилі Станіславенко - за кого голосуватиме Ігор Ткачук?
До речі, про спробу висування єдиного узгодженого кандидата. Згадаємо 2012 рік. Вибори у Бершаді та Ладижині. Кандидатом від об’єднаної опозиції балотується екс-голова обласної Ради Григорій Заболотний. Коли з’явилась заява про таке позиціонування Заболотного, то в «єдиному» вінницькому опозиційному таборі, здається, цю новину не зрозуміли. Навіть були спроби заперечити партійну підтримку цього кандидата. …і довгі роздуми. Лише коли партійні лідери у Києві чітко й суворо нагадали вінницьким партайгеноссе: агов, колеги-партійці, це наш, опозиційний представник, - місцеві підшефні змінили «непонятку» на повне розуміння лінії партії. Більше того, коли вже Заболотний повним ходом працював як єдиний кандидат від опозиції, один відомий вінницький свободівець заявляв, що саме він, а не Заболотний, є єдиним опозиційним кандидатом на 17-му виборчому округу. Отака узгоджена позиція.
Увесь цей виборчий єралаш, помножений на амбіції потенційних кандидатів, викликає запитання: як хлопці і дівчата домовлятимуться про кандидатів тепер? Тим більше, коли мова піде про головну посаду у Вінниці – крісло мера. І головне запитання: а хто буде тим кандидатом? Бо дивлячись на деякі місцеві обличчя, які дуже перспективним вважають опинитися хоча б на мить у під крилом загальноукраїнських лідерів опозиції, більшість вінничан мимоволі вигукує: «І ці люди забороняють нам длубати пальцем в носі?».
Та й, здається, місцеві опозиціонери на прес-конференцію зібрались не повною компанією. Так і очікувалось, що ось-ось і до спікерів долучиться такий собі Віктор: борець з «комунальною мафією», власник кредитного пентхаузу й ексклюзивного Крайслеру та довгого шлейфу з темного минулого? Адже він частенько й дуже органічно долучається до згаданого партколективу, щоб нагадати: він теж тепер опозиціонер і теж за народ.
Ще одне запитання: а з якими гаслами і з якою виборчою програмою на вибори піде той «єдиний і неповторний» опозиційний кандидат, що таке альтернативне й ексклюзивне пропонуватиме вінничанам? Протестувати, заперечувати і влаштовувати демарші? Наразі ж місцева опозиція згадує мера, обраного майже 80-ма відсотками вінничан, хіба що у площині критики – причому без конструктивної, зазвичай – і безпричинної. Просто так – аби проти. Але як сміливо і голосно звучить: критикуємо кого? Владу! Все інше, схоже, вважають за дріб’язкові деталі, у яких простодушний виборець розбиратися не буде… Однак вінницький виборець не такий наївний, як може комусь здатись, і люди все бачать, і все розуміють… Слава богу, не дурні.
Та й саму Вінницю і те, як вона змінюється, все більше нахваляють жителі інших міст. Їм подобаються і сквери, і фонтани, і швейцарські трамваї, і чисті вулиці, і міські свята, і… та багато чого. Звісно, респект висловлюють меру. Як мовиться, з боку людям видніше, бо мають з чим порівняти. А ось ні пані Щербаківська, ні пан Фурман, ні родина Ткачуків ані у Вінниці, ані за її межами у добрих справах помічені не були. Може втаємничили свій альтруїзм? Щоб ніхто не наврочив?