У масовій свідомості українців протести на майдані Незалежності в останні місяці існування режиму Януковича затулили низку подій, без яких Революція Гідності не мала б шансів на перемогу. Ці події переконали все суспільство, що наростатиме опір тодішній владі як з боку окремих людей, так і цілих громад, як було, наприклад, у Врадіївці.
Одним із таких "дзвіночків" Януковичу став ганебний процес позбавлення депутатських мандатів Власенка, Балоги і Домбровського, чиї дії не вписувалися у модель підконтрольного і слухняного парламенту. І саме це стало остаточним кінцем вітчизняного парламентаризму доби "регіональної" влади.
Партії регіонів уже після виборів у 2012 році була потрібна абсолютна більшість. Вони мали підтримку КПУ, але більшість у 300 голосів (вимога для внесення змін до Конституції і "освячення" довічного царювання на межигірському троні Януковича) була недосяжною. Тоді й розпочали "регіонали" полювання за "головами" незалежних позафракційних депутатів. Одним із найбільш принципових противників Партії регіонів серед цих депутатів був Олександр Домбровський.
У Вінниці ще під час виборчої кампанії 2012 року політичними конкурентами Домбровського поширювалися чутки, що начебто він підписав зобов\'язання вступити у фракцію Партії регіонів. Саме цю пропагандистську "качку" з фальшивою заявою Домбровського політтехнологи "регіоналів" використовували як один із елементів потужної хвилі чорного піару і дискредитації демократичного кандидата в народні депутати від Вінниччини. Саме 11-ий округ з усіх восьми вінницьких став справжнім Сталінградом в області - "регіонали" принципово спустили всіх собак саме на кандидата від демократичних сил.
Почалися численні спроби очорнити Домбровського: сюжети на скандальному ТВі, спроби невстановлених міліцією осіб зірвати вибори, відключення світла в окружній виборчій комісії, тітушки з журналістськими посвідченнями кримінальної зовнішності, сумнівні підрахунки голосів, псування бюлетенів, безпідставні позови до судів тощо. Олександр Домбровський вистояв і справедливо був обраним вінничанами у Верховну Раду.
Тоді нардеп і пообіцяв: залишаючись позафракційним, голосуватиме з опозицією, максимально координуючи з нею власні дії.
Зрештою, "регіонали" знайшли екс-нардепа Кармазіна, який подав позов про припинення депутатських повноважень Домбровським. І Вищий адмінсуд цей позов задовольнив. Ще б пак! Судді - всі підконтрольні Партії регіонів! У цей же час почався неймовірний тиск правоохоронних органів, пройшли обшуки в помешканнях помічників депутата Домбровського, заводились карні справи, численні допити довірених осіб кандидата… Шанс зберегти мандат у депутата від Вінниці був. Для цього Домбровський мав заявити: йду у регіональну більшість. Але обранець вінничан не зламався.
Домбровський тимчасово втратив можливість для голосування, оскільки спікер Рибак заблокував його картку. Але не втратив людської гідності і політичної відповідальності. Він підтримував Майдан із перших днів, публічно виступив проти "драконівських" законів 16 січня, підтримував учасників Революції Гідності, допомагав своєму соратнику Петру Порошенку.
І ось революційна хвиля випхнула у небуття Януковича і його банду, "регіонали" втратили владу. Саме завдяки Революції Гідності справедливість було відновлено. Той же ВАСУ, наляканий Майданом, скасував попереднє своє рішення, і Домбровському повернули мандат нардепа. З тих пір Домбровський - у лавах нової коаліції Майдану.
Але коли Верховна Рада не змогла забезпечити голосування за державницькі, народні закони, коли депутати в своїй більшості не змогли переступити через політичні амбіції, стало ясно, що цей парламент приречений. І чим скоріше його буде розпущено, тим краще для України. Єдиною можливістю тоді розпустити парламент був розпуск коаліції. І Домбровський перший серед позафракційних долучився до цього, вийшовши з коаліції.
Домбровський як давній і вірний соратник Президента України Петра Порошенка міг би й на виборах у жовтні 2014 року з легкістю пройти до парламенту за списком Блоку Петра Порошенка. Але він обрав інший варіант - вирішив знову балотуватися в окрузі №11 від президентської сили. І цей вчинок свідчить як про впевненість у перемозі, так і про відданість власному слову і своїм виборцям - вінничанам.