Президент підписав Закон України «Про місцеві вибори». Отже, остаточно визначено, що вибори відбудуться 25 жовтня цього року за системою «відкритих списків».
Ставки на цих виборах надзвичайно високі. Незабаром повноваження місцевих державних адміністрацій будуть передані районним та обласним виконкомам. З цього часу чиновники, які раніше відповідали лише перед керівництвом, будуть підлеглими місцевими депутатами, а ті – громаді. Тож значення кожного депутатського мандату, навіть районної ради, суттєво зростає. Тому слід чітко пояснити, що ж таке «відкриті списки»? І таке розуміння стане однією з основних передумов свідомого вибору громадян, який за жодну «гречку» не купити.
Система «відкритих списків» передбачає наступну модель обрання депутатів. Політичні партії висувають в окрузі одного кандидата (самовисуванці не мають права балотуватися). У бюлетені в один рядок буде вписано прізвище претендента, назва партій, від якої він йде до місцевої ради та прізвище лідера списку. Виборець має один голос, і він віддає його за ту чи іншу «трійцю» (кандидат – партія – лідер списку), обираючи між різними кандидатами. Але всі голоси рахуються «за» партію, яка виставила претендентів в округах. Якщо партія долає 5%-й виборчий бар’єр, вона отримує право на певні квоти для своїх висуванців.
Остаточне формування виборчого списку належить територіальній виборчій комісії, і вона буде присвоювати рейтинг кожному з кандидатів, відповідно до їхніх результатів в округах. Тобто, якщо партія отримала, умовно, право на 5 мандатів, то проходить лідер списку та 4 висунуті партією кандидати, які здобули кращі результати в округах, незалежно – перемогли вони в окрузі, чи ні.
На практиці це означає наступне.
Кандидати від партій, які не зможуть подолати 5%-й бар'єр, навіть якщо візьмуть 100% голосів в окрузі, мандат не отримають. Тому висуванцям від партій «Любителів...» про перемогу можуть лише мріяти. А усі голоси, віддані за «непрохідні» проекти використовуватимуться у якості «бонусів» партіями-переможцями. Автоматично «відсіюються» і політичні авантюристи, які не матимуть змоги «сховатися» у закритій частині списку. Таким чином, проблему «тушок» в українській політиці буде знято.
Висновок: завдання серйозних кандидатів – отримати офіційне висунення від проектів великих, насамперед парламентських, тих, які гарантовано проходять до місцевих рад.
Завдання ж партійних лідерів – забезпечити максимальний результат «за» своїх кандидатів у кожному окрузі, оскільки вони приноситимуть максимальну кількість голосів у загальну «скарбничку» партії. Друге місце, як уже було сказано, абсолютно не закриває двері місцевої ради перед кандидатом від партії, яка здобуває більшість у ній. Справедливо чи ні, але власних кандидатів до місцевих рад проводитимуть лише потужні політичні проекти. У всіх інших – жодних шансів.
За наполяганням «Батьківщини» було збережено одне місце у «закритій» частині списку. Тобто один «недоторканий» кандидат, якщо партія набирає 5% голосів, автоматично одержує депутатський мандат, не висуваючись в окрузі. Щоправда, «Батьківщина» спочатку вимагала залишити п’ятірку «гарантованих» кандидатів, потім зменшила вимоги до «трійки», але згодилася і на одного. Це зроблено для того, щоб партійні керівники місцевих організацій відчували себе більш-менш захищено і не йшли до виборців в округи. Якби «Батьківщина» добилася свого, і п’ятірку «недоторканих» було збережено, то місце у прохідній частині списку, яке раніше коштувало дорого, на цих виборах коштувало би дуже дорого. Але норма не пройшла. І тепер партійні «бонзи» позбавлені можливості продавати олігархам місця у списках, прикриваючись прізвищем популярного політика загальноукраїнського масштабу.
Відтепер кандидати агітуватимуть не «за» партію, а «за» себе особисто. Цим вбивається цвях у труну політичної корупції, коли за місця у списках навіть до місцевих рад вимагали мільйони.
Нині кандидати вимушені йти у виборчі округи, спілкуватися із громадянами, просити їх про підтримку. «Відкриті списки» майже нівелюють систему підкупу і поширення «гречки», адже, якщо партія і отримає певні квоти – не обов’язково пройде той, хто займався підкупом. В іншому окрузі чесний кандидат від цієї ж партії може отримати й більший рейтинг.
Головні преференції в умовах дії «відкритих списків» – у тих структур, які зможуть сформувати потужну команду і висунути кандидатів не лише у місцеві ради, а й на посади сільських, селищних, міських голів, запропонувати виборцям не абстрактну виборчу програму, а перелік конкретних справ, які уже зроблено та буде зроблено після виборів. Адже головне у такій непростій для розуміння пересічного українця системі «відкритих списків» продемонструвати, що партія дійсно йде командою. А також має власні кандидатури і на депутатські мандати, і на місця у виконавчій владі.
Саме тому, ключові політичні партії будуть концентрувати власні зусилля у базових регіонах, де вони мають непогані шанси взяти більшість в усіх радах. «Самопоміч» – на Західній Україні, Радикальна партія – у Чернігові, «Укроп» – у Дніпропетровську, «Блок Петра Порошенка» – на Вінниччині.
«Відкриті списки», і це визнають всі експерти, нормально працюють в країнах з високим рівнем громадянського суспільства і політичної культури. Виборець повинен на лише дивитися на красиву «обгортку» партії і популярного лідера, який не вилазить з центральних телеканалів, а й на тих кандидатів, які безпосередньо представлятимуть округ у місцевій раді. Оскільки саме від них залежатиме подальший розвиток територіальної громади.
Тому місцеві вибори 25 жовтня 2015 року – це змагання не «брендів», а потужних кандидатів в округах.