Першокурсниця Вінницького педуніверситету 18-річна Алла Миколенко проходить практику в гуртожитку N2. Поруч із нею дві товаришки одягають вимазані фарбою рукавиці. Студентки починають фарбувати стіну кухні.
— Та в нас усі відпрацьовують, — кажуть дівчата, витираючи чоло. — Дехто в універі на кафедрах поли витирає або парти. Це хороший плюс до поселення (щоб отримати кімнату. — ”ГПУ”). Мене підселяють до старшокурсників. Вони сказали здати почті 300 гривень на ремонт кімнати. У ній буде жити четверо. Уздовж стін поставлять чотири ліжка. Тумбочок на всіх нема. Посеред комнати буде стіл.
Педуніверситет має чотири гуртожитки на дві тисячі студентів.
— На кожне місце черга по п’ять студентів, — скаржиться референт ректора Вінницького педуніверситету Віталій Гандзюк, 31 рік. — Можемо забезпечувати житлом лише пільговиків: сиріт, інвалідів. Ще тих, які живуть у віддалених районах.
Університет намагається підтримувати гуртожитки. Бракує коштів.
— От гарячої води, наприклад, не буде, — пояснює Гандзюк. — Цього року студенти в гуртожитках платитимуть по 85 гривень на місяць. Це суто за койко-місце. Витрати на електроенергію, воду, тепло покриває університет. Зробили в коридорах косметичні ремонти. Студенти робитимуть у своїх кімнатах самі.
Третьокурсниця педуніверситету Валентина, прізвище не називає, скаржиться на життя в гуртожитку. Її сусідки щодня влаштовували гуляння.
— Ходила з заявою до декана, — розповідає студентка. — Порадила переселитися. Але мене не хтіли переселяти, доки не занесла могорич комендантші. Тут багато чого за могоричі роблять. Так можна поселитися удвох у комнатку з ремонтом. Но ми ж на першому курсі цього не знали.
Другокурсниця педуніверситету Ярослава Смеричинська вирішила відмовитися від гуртожитку й винайняти квартиру. Із нею житимуть ще три подруги. Через знайомих Ярослава знайшла однокімнатне помешкання у Вінниці. Кожна з дівчат платитиме по 150 грн щомісяця.
— Там ремонту робити не треба, — каже. — Буде гаряча вода. Можна друзів привести, чаю попити.
Студент другого курсу Вінницького медуніверситету ім. Пирогова 22-річний Ібрагім Наашаф із Йорданії винайняв однокімнатну квартиру за 850 грн.
— Прожил в общежитии шесть месяцев, — зітхає Наашаф. — Грязно, очень холодно, мебель никаких нет. Камин не разрешают включать. Самый плохой общежитий 900 гривен в год. Да и то, на него очередь. Даже животные не могут там жить. А денги сразу берут. Три год назад я заплатил две тисяч в год.
Кімнату в хазяйки студент може винайняти за 150–200 грн. У ній — стіл, стілець, два ліжка. Господарі дозволяють користуватися холодильником.
Ладижинський коледж Вінницького агроуніверситету має три гуртожитки.
— Цього року заселяться 108 студентів, а виділили 150 койко-місць, — каже комендант гуртожитку в Ладижині Любов Шувалова. — Хоч із батьками нехай живуть. Селимо й викладачів із сім’ями.
За проживання в гуртожитку Калинівського технологічного технікуму студент платитиме 120 грн щомісяця. Керівництво технікуму дозволяє привозити з дому холодильники, телевізори, комп’ютери, чайники.
— За це будуть платити додатково. Торік багато намотувало електроенергії, — пояснює заступник директора з виховної роботи 45-річна Ольга Печевиста.
У цьому гуртожитку закінчують ремонт єдиної ванної кімнати. Монтують бойлер.
— Студенти будуть митися по годинах, — додає Печевиста. — Проживаючих мало. Хоча гуртожиток розрахований на 450 місць. Більшість студентів — місцеві.
Квартиру купити дешевше, ніж винаймати
Аліна Вакановська 2000 року вступила до Вінницького педучилища.
— Ми зняли їй квартиру, — розповідає батько студентки 51-річний Віктор Вакановський із міста Ямпіль Вінниччини. — Плата тоді була не дуже високою, гривень 100 на місяць. Але коли Аліна вирішила продовжити навчання в педуніверситеті, а молодша дочка Анжела вступила до політехнічного — ціни почали рости. Ми із дружиною сіли й підрахували, що вигідніше купити квартиру, аніж знімати її.
2004-го Вакановські придбали донькам однокімнатку. Віддали більше ніж $9 тис.
— Тепер жалкуємо, що не купили двокімнатну, — каже мати студенток 49-річна Галина Пилипівна. — Бо старша Аліна вже закінчила навчання, знайшла непогану роботу у Вінниці. Молодша Анжела зараз на п’ятому курсі. Може, й вона залишиться в місті.
— Та в нас усі відпрацьовують, — кажуть дівчата, витираючи чоло. — Дехто в універі на кафедрах поли витирає або парти. Це хороший плюс до поселення (щоб отримати кімнату. — ”ГПУ”). Мене підселяють до старшокурсників. Вони сказали здати почті 300 гривень на ремонт кімнати. У ній буде жити четверо. Уздовж стін поставлять чотири ліжка. Тумбочок на всіх нема. Посеред комнати буде стіл.
Педуніверситет має чотири гуртожитки на дві тисячі студентів.
— На кожне місце черга по п’ять студентів, — скаржиться референт ректора Вінницького педуніверситету Віталій Гандзюк, 31 рік. — Можемо забезпечувати житлом лише пільговиків: сиріт, інвалідів. Ще тих, які живуть у віддалених районах.
Університет намагається підтримувати гуртожитки. Бракує коштів.
— От гарячої води, наприклад, не буде, — пояснює Гандзюк. — Цього року студенти в гуртожитках платитимуть по 85 гривень на місяць. Це суто за койко-місце. Витрати на електроенергію, воду, тепло покриває університет. Зробили в коридорах косметичні ремонти. Студенти робитимуть у своїх кімнатах самі.
Третьокурсниця педуніверситету Валентина, прізвище не називає, скаржиться на життя в гуртожитку. Її сусідки щодня влаштовували гуляння.
— Ходила з заявою до декана, — розповідає студентка. — Порадила переселитися. Але мене не хтіли переселяти, доки не занесла могорич комендантші. Тут багато чого за могоричі роблять. Так можна поселитися удвох у комнатку з ремонтом. Но ми ж на першому курсі цього не знали.
Другокурсниця педуніверситету Ярослава Смеричинська вирішила відмовитися від гуртожитку й винайняти квартиру. Із нею житимуть ще три подруги. Через знайомих Ярослава знайшла однокімнатне помешкання у Вінниці. Кожна з дівчат платитиме по 150 грн щомісяця.
— Там ремонту робити не треба, — каже. — Буде гаряча вода. Можна друзів привести, чаю попити.
Студент другого курсу Вінницького медуніверситету ім. Пирогова 22-річний Ібрагім Наашаф із Йорданії винайняв однокімнатну квартиру за 850 грн.
— Прожил в общежитии шесть месяцев, — зітхає Наашаф. — Грязно, очень холодно, мебель никаких нет. Камин не разрешают включать. Самый плохой общежитий 900 гривен в год. Да и то, на него очередь. Даже животные не могут там жить. А денги сразу берут. Три год назад я заплатил две тисяч в год.
Кімнату в хазяйки студент може винайняти за 150–200 грн. У ній — стіл, стілець, два ліжка. Господарі дозволяють користуватися холодильником.
Ладижинський коледж Вінницького агроуніверситету має три гуртожитки.
— Цього року заселяться 108 студентів, а виділили 150 койко-місць, — каже комендант гуртожитку в Ладижині Любов Шувалова. — Хоч із батьками нехай живуть. Селимо й викладачів із сім’ями.
За проживання в гуртожитку Калинівського технологічного технікуму студент платитиме 120 грн щомісяця. Керівництво технікуму дозволяє привозити з дому холодильники, телевізори, комп’ютери, чайники.
— За це будуть платити додатково. Торік багато намотувало електроенергії, — пояснює заступник директора з виховної роботи 45-річна Ольга Печевиста.
У цьому гуртожитку закінчують ремонт єдиної ванної кімнати. Монтують бойлер.
— Студенти будуть митися по годинах, — додає Печевиста. — Проживаючих мало. Хоча гуртожиток розрахований на 450 місць. Більшість студентів — місцеві.
Квартиру купити дешевше, ніж винаймати
Аліна Вакановська 2000 року вступила до Вінницького педучилища.
— Ми зняли їй квартиру, — розповідає батько студентки 51-річний Віктор Вакановський із міста Ямпіль Вінниччини. — Плата тоді була не дуже високою, гривень 100 на місяць. Але коли Аліна вирішила продовжити навчання в педуніверситеті, а молодша дочка Анжела вступила до політехнічного — ціни почали рости. Ми із дружиною сіли й підрахували, що вигідніше купити квартиру, аніж знімати її.
2004-го Вакановські придбали донькам однокімнатку. Віддали більше ніж $9 тис.
— Тепер жалкуємо, що не купили двокімнатну, — каже мати студенток 49-річна Галина Пилипівна. — Бо старша Аліна вже закінчила навчання, знайшла непогану роботу у Вінниці. Молодша Анжела зараз на п’ятому курсі. Може, й вона залишиться в місті.