Ця стаття з житомирького RuporZT описує характерну ситуацію для міст, які не ризикнули піти вчасно на модернізацію системи пасажирських перевезень. Перефразовуючи латинське Bis dat, qui cito dat, - вдвічі більше робить той, хто робить вчасно.
Зрозуміло, що житомиряни порівнюють своє становище з сусідньою Вінницею і навіть в чомусь ідеалізують наші можливості. Так, трамваї та тролейбуси курсують у Вінниці все ж не цілодобово, хоч і за подовженим графіком роботи – з 5:30 і до півночі на окремих маршрутах. І вартість проїзду в 1.25 гривні не є прибутковою. Нагадаємо, що ТТУ ще торік клопоталось про підняття з 1 лютого тарифів на поїздки в електротранспорті до 1,5 грн., позаяк держбюджет компенсує лише третину від вартості безкоштовного проїзду понад 40 категорій пільгових пасажирів. Володимир Гройсман тоді наполіг на відтермінуванні розгляду цього питання принаймні до квітня, сподіваючись, що уряд з Верховною Радою все ж закриють це питання.
В усьому іншому – сумна картина, якої вчасно вдалось уникнути у Вінниці.
***
Про проблеми трамвайно-тролейбусного управління написано купу матеріалів, проведено десятки нарад та зустрічей з «сильними цього світу», ця тема набила оскомину не одному керівнику міста та області, а ситуація є незмінною. Як виявляється, природа проблеми криється в багатьох системних недоліках десятирічної давнини , які «вміло» успадкувала як сьогоднішня так і попередня влада. Просте виділення коштів та погашення заборгованості, не вирішує головного, - не забезпечує ефективної роботи комунального підприємства Житомирської міської ради.
Заручником патової ситуації, як завжди є простий люд, який з ранку до ночі крутить баранку та гайки, перевозячи щоденно тисячі і тисячі пільгових пасажирів, яким держава «благодушно» забезпечила безкоштовний проїзд , але забула розрахуватися з самими перевізниками , які власне і надають ці послуги.
Нині, тільки заборгованість по заробітній платі перед працівниками ТТУ складає більше 5 мільйонів гривень (грудень, січень, лютий) та має стійку тенденцію до постійного збільшення. Люди перебувають в край тяжкому фінансовому плані, багато з них знаходяться на межі відчаю,теоретично готові на спонтанні протест ні акції, аж до актів самопожертви. Ось пряма мова одного з водіїв тролейбуса: «Ми виходимо на маршрут голодними і перевозимо школярів і пенсіонерів. Вибачте, але я вважаю, що це більший злочин, ніж сідати за кермо нетверезим».
Міська та обласна влада робить видимість та якісь, як виявляється недолугі кроки, що частково та тимчасово знімають напругу, але принципово не вирішують питання. Керівники міста та області, які вже три роки «разом», мали б вже розрубати цей «гордіїв вузол», який міцно зв’язав до купи і владу, і працівників підприємства і жителів обласного центру, посадивши їх в один човен без досвідченого капітана, без штурвала та здається і без компасу.
А яка ж ситуація в інших обласних центрах з подібними підприємствами міської комунальної власності, як вони виживають в непростих умовах ринкової економіки та затягнувшогося перехідного періоду , адже вони теж на дотаціях, субвенціях, тощо…?
Так і хочеться Житомир порівняти з Вінницею, нашим найближчим сусіднім обласним адміністративним центром, де є в наявності подібна інфраструктура, кількість населення, інші показники. Там, на щастя для вінничан, все виглядає в діаметрально протилежному ракурсі, місцеве трамвайно-тролейбусне управління ефективно функціонує, має прибутки, а головне, є надійним гарантом по забезпеченню безперебійної доставки жителів міста чи то на роботу, чи то у власних буденних справах!
А як це вдалось зробити, як якісно поталанило налагодити цю систему ще і продаючи, в тому числі і для Житомира, вже списаний металобрухт, вибачте, - рухомий склад по 250 тисяч гривень за одиницю? Розгадка доволі проста, але передбачає низку системних кроків, які і привели до надійного функціонування цієї сфери діяльності. Перш за все, вінничани упорядкували рух перевізників в місті, максимально розмежувавши міський комунальний транспорт з іншими перевізниками, в народі – маршрутками, фактично віддавши перевагу ТТУ та в її складі міським комунальним автобусам. При цьому варто зазначити, що перевізники маршрутних автобусів не залишились в програші, зайняли вільні ніші на вулицях, де відсутній муніципальний транспорт, переорієнтувалися на сільського пасажира, значно розвантаживши центральні вулиці міста та знизивши аварійність і безпеку на дорогах.
І ще, можливо найголовніше, нашим сусідам вдалось значно оновити рухомий склад, отримавши за декілька років в подарунок від міської влади м. Цюріха ( Швейцарія) більше ста одиниць вживаних, але в доброму стані трамваїв, чималі суми живих коштів в твердій валюті на переобладнання, згідно ширини вітчизняних рейок. Не секрет, що весь цей проект ініціював, очолив та успішно реалізував міський голова Вінниці Володимир Гройсман, але чогось не «посмів» написати на швейцарських трамваях щось на кшталт житомирському тролейбусному майже гаслу «За сприянням Сергія Рижука!», а наявні трамваї чеського виробництва підприємливі сусіди ще і продають всім бажаючим, непогано заробляючи при цьому.
За підсумками 2012 року Вінницьке ТТУ зайняло третє місце по кількості перевезених пасажирів поступившись тільки двомільйонному Харкову та півторамільйонному Донецьку, обігнавши при цьому такі міста як Київ, Одеса, Дніпропетровськ та інші. За якістю обслуговування по всіх інших показниках наші сусіди стійко тримаю пальму першості і на найближчий час їм це гарантовано. До речі, вартість проїзду в міському комунальному транспорті складає всього 1 гривню 25 копійок і така ціна є економічно обґрунтованою. При цьому, мінімальна заробітна плата на цьому підприємстві складає 3 тисячі гривень, виплачується вчасно і без затримок. Трамваї та тролейбуси курсують, - о дивина, - цілодобово, згідно графіку з завидною регулярністю та без затримок.
Зараз для Житомира та і для його КП ТТУ з’являється черговий шанс якісно змінити ситуацію, пов\'язано це з можливим призначенням нових осіб на керівні посади в міській владі, як то секретаря міської ради, нових заступників міського голови (кандидатури: В. Кропивницький та Ю. Мойсеєв) у виконавчому комітеті. Можливо саме ці, вже досвідчені але доволі молоді та енергійні люди, які не сильно обтяжені партійними ланцюгами та іншими притаманним колишнім керівникам комплексами та «заморочками», покажуть нову якість роботи, зроблять собі добре ім’я, а головне, по новому організують та забезпечать перевезення гостей та жителів міста всіх категорій.
Шлях який мають обрати новий секретар та заступники той, що і в Вінниці, тим більше, що за досвідом не потрібної їхати за тридев’ять земель, а всього за 120 кілометрів. Адже це «ноу-хау» доволі відоме, відкрите, та можливе для повторення в наших умовах, для цього потрібна сила та воля, на яку як раз і слабка Житомирська міська та обласна влада всіх її ланок.
Допомогти в цій справі як не може здатися Вам дивним можуть національно-культурні громадські організації, а саме німецьке, польське.
І ще, звісна річ, мають переглядатись самі умови перевезення пільгових категорій. Центральна влада, рано чи пізно, все таки змушена буде або монетизувати цю пільгу, або адресно, через органи соціального забезпечення, надавати пільговим категоріям вже оплачені проїзні, при цьому суттєво скоротивши перелік пільгових категорій громадян. Закони ринкової економіки, сучасні реалії та економічна скрута, приведуть до того, що держава буде вже не в силі та змозі все далі і далі утримувати силу-силенну пільговиків, який в країні все більшає наче грибів після дощу.
Остаточний час для можливих реформаторських перетворень ще не минув, «краще пізніше, а ніж ніколи» казав відомий кіногерой, тому вже сьогодні потрібно братися за цю справу, не гребувати «переступити» через пару-тройку за словами Прем’єр - Міністра «крівососів», людей, які не тільки роблять на цьому гроші, але і нищать КП ЖТТУ, міський комунальний транспорт, та, власне,саму владу…