Благодійна акція 100-річної давнини

Якщо для більшості вінничан ХХІ століття цикл новорічно-різдвяних свят формально закінчився, то для жителів Вінниці LaBelleЕpoque свята лише розпочинались. Після цього так і напрошується Цицеронівське «Що за часи, що за звичаї!?». Але в цьому випадку справа не в моралі чи її зміні.

Причина – Російська імперія, точніше її вперте небажання перейти на григоріанський календар, до якого Європа звикала ще з XVIстоліття.

До Вашої уваги – невеличкий нарис, опублікований в щоденній газеті міста «Юго-Западный край» в січні 1915 року і стосується він події, яка проводилась на Богоявлення Господнє (Водохреща) 19 січня. На жаль, ми не знаємо особу автора, підписану загадковим псевдонімом «Фланеръ».

Отож, на заключне свято новорічного циклу Вінницький Комітет по виготовленню необхідних речей для вояків діючої армії влаштував одноденний кухликовий збір для покращення їх фінансового стану. Нагадаю шановним читачам, що початок 1915 року – це розпал Першої світової війни, яка звичайно ж, стосувалась нашого міста, як тимчасового губернського центру Поділля (Кам’янець-Подільський вважався занадто небезпечним, близьким до фронтової смуги містом).

З самого ранку йшов густий мокрий сніг, але він аж ніяк не міг зупинити благодійну акцію 100-річної давнини;)

Карнавал

Це був чудовий момент. І зробити його чудовим могли тільки жерці мистецтва. Трудівники сцени від усього серця допомогли іншим трудівникам: борцям за великий ідеал, за святу свободу, за Батьківщину!

«Жертвуйте воякам!» – переконливо говорив «Дідусь Мороз», сидячи на маленьких саночках, що були запряжені парою поні.

«Не шкодуйте солдатикам» – повторював він, знімаючи з ялинки прапорці і чіпляв їх на тих, хто кидав свої внески в підставлений кухлик.

«До дідуся!!! До дідуся!!!» – закликав він. І гроші сипались, а кухлик наповнювався...
Ось верхи на коні «боярин»… високий, статний і посміхається. Він теж приймає пожертви, усвідомлюючи велич свого статусу. Йому в кухлик кидають, відчуваючи «неприступність його гідності».

Снують між публікою «Снігуронька» з «Бояринею» і «Бояришнями». Проїздять серйозні «герольди».. Проходить маленький, гарненький «солдатик».. Йдуть скоморохи, «Петрушка»…
А публіка дає, дає..

Ззаду з’являється «чоловік», який ліниво підганяє своїх волів.

«Гей! Цоб! Цоб-е!» – кричить він, не випускаючи з рота люльку. На возі – його хазяйка, а ще «жінка».
«Гроші-гроші давайте, люди добрі!», – кричить хазяйка – «гроші не жалійте воякам»!
«Чого ти злізаєш?» – говорить їй чоловік, бачачи, що вона злазить з возу.
«Нема мені коли: треба гроші збирати» – відповідає вона йому і змішується з натовпом.

Хода повільно рухається по Миколаївському проспекту, доходить до його кінця, йде назад.
Кухлики стають важчими, кухлики наповнюються.

Ось яким, достойним наслідування прикладом артисти міського театру прийшли на допомогу нашим братам, що страждають!

Русь! Дорога Батьківщино!
Ти в біді посміхаєшся!
Ти в горі сяєш!

Маю надію, що шановний читач помітив натяки, хто ж саме влаштував таке дійство. Безперечно, це були служителі Мельпомени, актори нашого міського театру. Які ж були здивовані працівники Державного банку м. Вінниці, коли почали рахувати прибуток від такого благодійного кухликового збору. Близько 1100 рублів за один день!!! Для осягнення суми приведу приклад: фунт (453гр.) яловичини коштував 50 коп., курку ж можна було придбати за один рубль.

Цікава ж арифметика виходить. Якими ж філантропами були тодішні жителі міста, що змогли пожертвувати для вояцтва цілих 1100 курок! Такий еквівалент більш пасуватиме до Вашого святкового настрою, правда ж?;)

З Старим Новим роком, Віннице!)

P.S. Для ілюстрації хочу використати акварель «Сьогодні тому назад» вінницького митця Михайла Петровича Куцака, яка нині експонується в приміщенні кінотеатру ім. Коцюбинського в рамках виставки «Артгалера – 2013» Експоцентру Вінницької торгово-промислової палати.