Міські інтернет-видання: якими вони стануть?

Ранок в мого діда починався з того, що він прокидався, вмикав радіо, вмивався та йшов на двір поратись по господарству, а потім після зготованого бабусю сніданку сідав читати газети: спочатку "районку", потім "Сільські вісті", потім - один із численних журналів, на які в нього була підписка (і які регулярно приходили в глуху українську провінцію аж до 1993 року, хоча й видавались накладами, близькими до сучасного NatGeo Ukraine; зараз більшість тих видань та редакцій вже просто не існує в природі). Дід був у курсі всіх політичних, культурних та аграрних новин (бо ж агрономом усе життя був), і до глибокої старості (а лише трохи не до жив до 90) збирав, систематизував ту усю новинарну продукцію, впорядковуючи "контент" в окремі теки та стоси, і принагідно щедро ділився знаннями та новинами із односельчанами.

Зараз проминула вже половина 2013-го, і медіа 1993-го року здаються нам чимось "теплим ламповим" на кшталт великих радянських радіол та програвачів для платівок (такі ж трохи кумедні, абсолютно аналогові та схожі більше на сувенір із машині часу, аніж на повноцінний ресурс актуальної інформації): поки наклад "правд" та "вісників" доходив до кінцевих читачів, інформація встигала задавнитись та кардинально змінитися вже не раз. Кожен мій ранок починається з того, що я прокидаюсь, вмикаю радіо, вмиваюся (за цими трьома пунктами я успадкував дідові звички, це точно) – і після сніданку витрачаю хвилин 10-15 на перегляд заголовків новин: приблизно 15-20 джерел трьома мовами на 5 платформах, не рахуючи агрегаторів та мобільних додатків. Обсяг інформації, котрий ще 1993-го можна було здобути лише з 40-50 журналів, витративши на це цілісінький день, ми засвоюємо зараз за півгодини. А минуло лише 20 років. Що чекає на ЗМІ в найближчому десятилітті?

Тренд перший: міські інтернет-видання. Власне, вони не є новинкою; натомість найближчим часом на них точно чекає оновлення форматів та тем. Високу планку в царині міських інтернет-видань задали принесені з Росії The Village та "Большой Город". В останнього мені подобається ідея районних блогів: коли люди, котрі мешкають у певному ареалі великого міста, можуть поділитися проблемами та новинами саме локальної спільноти. У "Вілладжа" подобається формат "нових місць" та дайджести ранкових подій: це та сама газета, тільки тепер ми отримуємо її що ранку і гортаємо на екрані айпада, а не на сторінках із запахом типографської фарби. Знаю, що за мисленням та бюджетами багатьом власникам локальних інтернет-видань ще далеко до перших зразків нової міської журналістики в містах-мільйонниках; але перебудова форматів та пошук оригінальних рішень прийде - це лише питання часу (а не грошей: чимало інформаційних інструментів, що дозволяють робити такий контент, є безкоштовними).

Тренд другий: постійні оновлення з місця подій. Від прямих відео-включень до твіттер-трансляцій - сучасний Веб привчив нас до інформації, що доступна тут і зараз в потрібний нам час. Якщо є пряма веб-камера з могили Енді Ворхола та з пішоходного переходу на Еббі Роуд (привіт бітломанам), то чому не бути таким трансляціям з центральних міських площ? Із релевантним новинарним контентом та анонсами і даними про погоду та афішу очікуваних подій на сьогодні, наприклад.

Тренд третій: снек-контент. Контент стає "коротким" і швидким для сприйняття та певних висновків. І це стосується не лише новин, для яких короткометражність - це свого роду стандарт. Коротким стають записи в блогах журналістів, великі матеріали поділяються на окремі сторінки та "вкладені" блоки і віджети. Межа між блоками та ЗМІ (особливо міськими та нішево-тематичними) поволі зникає: недаремно ціна за блог The Huffington Post ще кілька років тому була більша, аніж за одну з найстаріших газет світу WSJ цьогоріч.

Тренд четвертий: мобільність та "мобілізація". Простягніть руку вбік чи покладіть до кишені: що ви там намацаєте? Правильно: мобільник. В більшості з тих, хто читає ці рядки, це - не просто мобільник, а смартфон. Коли ми проводимо увесь час в компанії маленького і зручного пристрою для споживання новин, залишатись осторонь "мобілізації" для ЗМІ - це шлях в нікуди. До речі, приємно, що MуVin як міське видання тепер вже має власний iOS-додаток, створений вінницькими розробниками зі студії Componentix (кажуть, версія для Android теж незабаром буде).

І заключна тенденція: оригінальний стиль. Офіційна сухість та безсторонність ЗМІ з появою авторських блогів та додаткових тематичних рубрик на сайтах Інтернет-видань (як локальних, так і всеукраїнських та міжнародних) поступається місцем оригінальності та тематичному різнобарв\'ю. Виклик, що тут виникає, - це не впадати в суб\'єктивізм та не забувати про модерацію.

Але ми, безумовно, живемо в цікавий час, коли інтернет-ЗМІ переживають чимало якісних та кількісних оновлень. Гадаю, що якби мій дід був трохи молодшим і дожив до цієї пори, він точно вподобав би айпад зі щоденними новинами більше за сторінки паперової "районки", що виходила двічі на місяць :) Можливо, ми належимо до останнього покоління, котре ще ділить ЗМІ на аналогові та цифрові; не думаю, що в найближчі 10 років зникне абсолютно все, що нині друкується на папері, але роль інтернет-газет і в містах, і поза ними точно посилиться.