«НЕ ДОЖДЕТЕСЬ!» або Чому визнання Вінниці кращим містом України увігнало декого в депресію

Липень можна вважати знаковою віхою в розвитку Вінниці за останні 6-7 років. І не лише тому, що Вінниця очолила рейтинг «50 кращих міст для життя в Україні» за версією журналу «Фокус» , а в рейтингу журналу «Forbes» посіла шосте місце серед кращих міст для бізнесу по їх привабливості для компаній,що працюють на споживчому ринку.

Хоча таке визнання, безумовно, приємне і свідчить про очевидну динаміку, активні зміни на краще: до першого місця серед кращих міст Вінниця росла з 2008, коли була 37-мою. А нині, відзначає «Forbes», - «Вінниця - один з лідерів за темпами зростання середньої зарплати і обсягів реалізації промислової продукції. У плані впровадження різних інновацій, у тому числі системи електронного управління, Вінниця може слугувати прикладом не лише для інших обласних центрів, а й для столиці».

Але при цьому на задньому плані залишилась менш яскрава, зате куди значиміша новина, - саме Вінниця стала першою по Україні у програмі кредитування розвитку міського господарства під державні гарантії. Таким чином місто залучає 150 млн гривень на придбання 40 новеньких тролейбусів та 30 автобусів, а також завершення будівництва трамвайної лінії з Вишеньки до Барського шосе. За 10 років, на які береться кредит, місто поверне ті самі 150 млн. грн., які запозичує, тому що державний бюджет бере на себе повернення 50% тіла кредиту та половини відсотків. Від кредиту на таких вигідних умовах, думаю, не відмовився б ніхто з нас.

Показова реакція на цю новину інших градоначальників. Черкаський Сергій Одарич, зокрема, написав у Фейсбуці: «Чесно кажучи, кілька днів перебував у своєрідній "депресії". Після останнього засідання уряду. Місто Вінниця отримало понад 200 млн грн на реалізацію двох інвестиційних проектів - розвитку громадського транспорту і будівництва нової вулиці з трамвайними коліями. Щиро радий за вінничан і свого друга Володимира Гройсмана!
Але... дуже прикро за Черкаси»

Мер Сум Генадій Мінаєв ще відвертіший: «От безысходности и отчаяния решил написать письмо премьер-министру Украины Николаю Яновичу Азарову. Понимаю, что шансов мало, но нужно что-то делать. На сессию Сумского горсовета 31 июля выносим проект решения о взятии кредитов под государственные гарантии на реконструкцию центрального канализационного коллектора, на решение транспортных проблем и проблем уличного освещения. Без кредитов, видно, уже никак! Винница пошла первой. Мы – за ней, другого выхода нет».

Хто-хто, а міські голови розуміють, наскільки крихке відчуття комфорту городян, які кожного дня прокидаються, вмикають телевізор чи комп`ютер, готують сніданок, приймають гарячу ванну або душ. Так може бути не довго через комунальний апокаліпсис, коли почнеться неконтрольована руйнація житлово-комунальної інфраструктури, яка давно вже вичерпала свій розрахунковий ресурс роботи і граничний показник фізичної зношеності: водогонів, теплових і каналізаційних мереж, більше третини яких по країні перебувають в аварійному стані…

Проте тільки розуміти – замало. Як казав Ілля Ільф, - «Не надо бороться за чистоту, надо подметать!». Чому саме Вінниця першою отримала ці кошти для розвитку? Тому що першою подала необхідні документи. А чому у Вінниці ці документи були готові? Тому що міська влада системно працює над залученням до Вінниці інвестиційних проектів у ЖКГ, не очікуючи "подачок з барского плеча". Попередні результати – швейцарські кошти на реконструкцію мереж теплопостачання і котелень, ті ж цюріхські трамваї. Що, до речі, стало і одним з головних аргументів для підтримки проектів Вінниці й на державному рівні. Це як із студентською заліковкою: на перших курсах ти працюєш на заліковку, далі вже заліковка працює на тебе.

Заліковка команди вінницької мерії вже починає працювати на неї, а отже вінницькі проекти ставатимуть ще масштабнішими, зростатимуть й суми подальших інвестиційних капіталовкладень в місто. От і перше місце в рейтингу українських міст стало свідченням визнання роботи команди, яка працює без «деребану» надходжень і люди відчувають та бачать своїми очима результати цієї роботи. Важливо, що люди тоді теж перестають чекати чарівників на блакитних вертольотах, які мають покращити їхнє життя вже сьогодні, аби тільки нічого не робити самим. Недарма вінницька громада теж одна з найактивніших в країні по розвитку самоуправління за місцем проживання.

І навпаки, якщо в якомусь місті немає цілісної команди з системним менеджером на чолі, немає підтримки цієї команди городянами, то й результатів годі чекати, - так, одні балачки й пошуки винних з переведенням стрілок на Київ, економічну кризу, попередників і т.д.

Парадоксальна, але й прогнозована ситуація, на жаль, - всеукраїнське визнання успіхів Вінниці змусило скривитися деяких опонентів Гройсмана, яким глобально не подобається все, що робиться нового в місті. І це зрозуміло, коли маєш політичні амбіції, не зробивши нічого матеріального й корисного для громади, тільки й залишається, що дискредитувати тих, хто робить. Як того ж Порошенка чи Гройсмана, який вперто пре до поставленої мети – зробити Вінницю красивим і комфортним європейським містом. Критикувати завжди легко. Ну і собі рейтингу можна додати, – «моська знать она сильна, что лает на слона)).

Логіку їх дій Володимир Гройсман вже пояснював в інтерв’ю газеті «Реал»:
« - Логика очень простая – чем хуже городу, тем лучше этим людям. Они стараются делать все, чтобы у Гройсмана ничего не получилось, не был реализован успешный проект, если я к нему причастен, чтобы не привлекались деньги в город. Когда навожу порядок в конкретной сфере, я бью по чьим-то “грязным рукам”. Тогда сначала пытаются со мной договариваться, а когда получают “от ворот поворот” и понимают, что я не дам грабить город, начинают пытаться на меня давить – ложью, провокациями. С той или иной стороны делают шаги для дискредитации меня, как городского главы, и того, что мы делаем. Задача в том, чтобы я сдался и сказал: “Ребята, грабьте, только меня не трогайте”. Этого не будет. Город будут уважать все. В том числе мошенники…»

Я це до того, що на форумах анонімні коментатори вже стікають жовчею і щодо Вінниці, і Гройсмана, і вінничан теж. І що рейтинги куплені, і що Вінниця неправильна, а ми, вінничани – «пристосуванці», «граждан в этом городе меньше, чем в любом другом»…

Цим авторам можна порадити лише одне. Не можна жити в лайні і обіцяти - скоро в лайні стане класно. Спочатку потрібно з лайна вилізти. Потім помитися – отоді й стане добре.

Я не ідеалізую нинішню владу міста (Гройсмана, Коровія…). Але особисто мені подобається те, як змінюється Вінниця останніми роками. В таке місто не соромно запрошувати гостей. І коли кажеш, що ти з Вінниці, що ти вінничанин, - ставлення до тебе теж інше, ніж було раніш. Вінниця дійсно краще місто і форева! Хіба не так?