Про участь у засіданні Генеральної Асамблеї ООН

На запрошення Міністерства соціальної політики та за фінансової підтримки міського голови Володимира Борисовича Гройсмана я Раїса Панасюк – голова ГО «Гармонія» відвідала захід міжнародного значення у Нью-Йорку, на який зїхалися представники урядів та громадські діячі світової спільноти.

23 вересня 2013 в Генеральній Асамблеї ООН відбулося засідання високого рівня, присвячене здійсненню цілей в галузі розвитку в інтересах людей з інвалідністю. Які все ще стикаються з бар\'єрами, що перешкоджають їх доступу до послуг, які для багатьох є звичними, — у сфері охорони здоров\'я, освіти, зайнятості та транспорту.

У багатьох суспільствах цю групу населення попросту не враховують, і в результаті люди з інвалідністю живуть у бідності та соціальної ізоляції.

«Більше одного мільярда людей мають ту чи іншу форму інвалідності. 80% з них — особи працездатного віку. 80% інвалідів живуть у країнах, що розвиваються», — заявив Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, виступаючи на відкритті засідання.

Генеральний секретар ООН зазначив, що занадто багато людей із обмеженими можливостями живуть у бідності. Надто багато хто з них страждає в результаті соціальної ізоляції. Згідно з даними Міжнародної організації праці, виключення інвалідів з ринків зайнятості обходиться економікам бідних країн у 7% від валового внутрішнього продукту.

Світова спільнота наголошувала, що пора перейти до нових партнерських стосунків й сприймати людей з інвалідністю не як споживачів соціальних послуг та об’єктів благодійності, а як повноцінних партнерів, які мають вагомий ресурс для розбудови економічного, політичного простору країн та всесвіту. Для чого потрібно подбати про необхідні умови та доступність до всіх послуг та можливостей. Звичайно це потребує капіталовкладень. Але такий процес сприятиме гуманізації суспільства й гарантуватиме створення безпечного життєвого простору для населення планети.

У 1982 році Генеральна Асамблея схвалила Всесвітню програму дій щодо людей з функціональними обмеженнями. Крім того, Генеральна Асамблея проголосила 1981-й Міжнародним роком людей з інвалідністю, а період з 1983 по 1992 рр. — Десятиліттям інвалідів ООН. Огляди цілей Десятиліття та Програми дій у 1987 і 1992 роках показали, що, незважаючи на всі зусилля, в багатьох країнах люди з інвалідністю так і не отримали рівних можливостей і залишаються ізольованими від суспільства. У грудні 2006 року була схвалена Конвенція про права інвалідів, яка стала першою зобов\'язальною міжнародною угодою, спрямованою на захист цієї вразливої категорії населення.

Конвенція ООН про права людей з інвалідністю ратифікована й Україною.

• Дата ратифікації Україною: 16.12.2009
• Дата набрання чинності для України: 06.03.2010
• Постановою Кабінету міністрів України від 1 серпня 2012р. № 706 Про затвердження Державної цільової програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020року.

Наталя Королевська Міністр соціальної політики України доповіла на засіданні ГА ООН про стан справ в Україні згідно тематики засідання Генеральної Асамблеї ООН.

До речі, дії щодо реалізації "Конвенції ООН про права людей з інвалідністю" прописані в Стратегії -2020 м. Вінниці.

Дорога до Нью-Йорку викликала хвилювання та жагуче бажання авантюрної подорожі. Володимир Борисович Гройсман виділив кошти на відрядження (за що я йому безмежно вдячна) і працівники Міністерства супроводжували в оформленні документів, проте їхала я на візку, що потребує трішки пристосувань та врахування всіх нюансів. Хвилювання були марними, ми ж летіли у складі делегації, тому допомога була поряд - сильні та гарні чоловіки. Але і сервіс для супроводу людей з інвалідністю в аеропортах на високому рівні: допомагають пройти пункти контролю, сісти та вийти з літака. Про те, що я на візку повідомляється автоматично, головне - при замовлені квитків вказати, що на візку й потребуєш допомоги при посадці. При реєстрації на посадку до літака попередити, що візок має летіти з тобою і його теж мають підписати й він мандруватиме у багажному відсіку твого літака. При висадці з літака візок вже стоїть біля дверей й чекає на тебе.

Найбільше вразив сервіс в Франфурті: В аеропорту є окрема спеціальна кімната для людей з інвалідністю, де є пристосована вбиральня, лежаки для відпочинку, дитячий куточок, столики для прийому їжі і навіть чай та кава безкоштовні. Вражає культура персоналу щирі та привітні.

Сам Нью-Йорк можна назвати доступним для людей з інвалідністю. Кругом, де тільки можливо, створене доступне середовище. Де можливо - споруджені пандуси або встановлені підйомники, пішохідні переходи - безпечні і для людей на візках (з нівельованими бордюрами), і для людей з проблемами зору (початку та завершення тротуарів позначені тактильною поверхнею, розміщені звукові світлофори). Порадувало та приємно вразило, що карколомних "горе-пандусів немає ніде, як і швелерів. Тому можна було гуляти де завгодно...

Жили ми з подругою в облаштованому номері. Я почувалася зручно. В готелі є кільканадцять номерів пристосованих для людей з інвалідністю.

Наш готель височів на берегу річки, тому вигляд з вікон виходив на велетенські мости, які вночі вабили вогнями ліхтарів. Взагалі всі будівлі в районі Манхеттен просто велетенські. тому почуваєш себе дуже дрібним. Люди привітно відповідають посмішками на посмішку.

Культура руху транспорту дуже специфічна. Потік руху просувається повільно: безліч машин, багато світлофорів і в потік руху вливаються одночасно фури, легкові машини, автобуси, вело-рікши, та карети з кіньми. Цікаво! Тому пішки можна добратися набагато швидше.

Всі машини таксі жовтого кольору. Є таксі міні вени для перевезення людей на візках. Вони зі спеціальним значком, працюють в режимі таксі за звичайним тарифом.

В Манхеттені канатна дорога - теж громадський транспорт, який з’єднує острів з загальним містом крім мостів.

Навколо дерев та біля будівель висадженя низькорослі квіти.
Цікава система вивозу сміття - його у великих мішках виносять та складають на тротуарах край дороги, серед дня машина їде й збирає.

Дуже багато людей, які гуляють з собаками, й не з однією. Всі носять пакетики й прибирають за своїми меншими друзями. Слідів прогулянок немає ніде.

Інша культура, архітектура, темпи життя. Але все в комплексі і є обличчям величного Нью-Йорку.

Намилувавшись краєвидами заокеанної країни, набравши досвіду та вражень ми полинули до рідної України, до улюбленого міста Вінниці, де нас чекають рідні та друзі.

Як приємно подорожувати й знати, що на твоє повернення чекають у Вінниці.