Шановний Володимир Борисович. Звертаюсь до Вас повторно з приводу житлового питання. Сталось те чого я більш за все боялась, ми з моїми дітьми залишилися на вулиці, в прямому розумінні цього слова. На даний час я проживаю у подруги, а дітей вимушена була перевести до Мурованокуриловецької школи – інтернат. Незабаром будуть канікули, а на період канікул школа – інтернат не працює, і у мене не має куди забрати дітей. Я працюю, але заробітна плата не дозволяє наймати своє житло, мені вистачає грошей лише на те, щоб їх забезпечити всім необхідним для школи та життя. Після мого офіційного звернення до Вас, з вашою допомогою я отримала Вінницьку прописку. А в чергу на квартиру стати не змогла, тому що в Профспілці не дають листа (який підтверджує, що Профспілка дає дозвіл стати в чергу на квартиру, не чикаючи трьох років прописки), без цього листа я не можу стати в чергу. Отримати цього листа я не можу, тому що працюю не офіційно, а як ви розумієте офіційно влаштуватись на роботу, у наш час важко, тим паче коли в тебе троє дітей. Прошу всім серцем не лишитись байдужим до мого листа, і увійти у моє дуже скрутне становище. Я чудово розумію, що не одна з такою проблемою, і що наша держава не виділяє достатньо коштів для вирішення таких проблем, розумію і те що гуртожитки приватизовані, але все ж таки має бути вихід з такої ситуації. Не можу ж я з дітьми ночувати на вокзалі, а дітись більше нікуди. Я можу втратити права на дітей, як мати. Склалась така ситуація, що із - за того, що я не можу своїх трьох дітей забезпечити житлом, вони лишились батька, який помер, і можуть залишитися без матері, яка багато працює, але не має свого житла. Прошу у Вас допомоги, або поради, як можна вирішити ситуацію, яка склалася? Сподіваюся, що Ви, як чуйна людина, яка не залишається осторонь чужих проблем, і як справедливий відданий мешканцям свого міста міський голова допоможете мені. Дякую, що приділили увагу моєму листу. З повагою Людмила.