Шановний Володимир Борисович! Я вже думав не доведеться мені Вас турбувати, але йде війна з бідністю (читай бідними), про яку заявив на весь світ наш Гарант. Я вже думав він переміг, але ні я викрутився і далі викручусь. 2011 рік став для мене знаковим, бо я заговорив, раніше майже 30 років моя мова була схожа на вий звіра, і я став ходити, не падаючи. Сталося це після консультації у головного невролога області, зав.кафедрою неврології Вінницького МУ, Московко С.П. Він виписав мені троє ліків, які я одержував по місцю мешкання (зараз ЦПМСП №2).В мене вже з'явились плани. Я думав скористаюсь такоою пільгою як поїздка в санаторій, за 30 років можна було б мене туди послати. Але мені сказали що поставили в чергу, там і стою... а мені це було би потрібно, як нікому. я б там подолав таку річ як брак спілкування. Бо родичі, навчились мене розуміти з пів жеста. Та не це змушує мене знов звертатись до Вас. З Нового Року грянула медична реформа. І мені стали давати безкоштовні рецепти на циклодол і левоком. Від третіх ліків я відмовився сам. Але скоротили кількість левокома до 10 пігулки. раніше давали 20. Я вже приспособився і приймав їх по півпігулки. А 10 я не можу поділити на 30 днів, доведеться мабуть докупляти, а це 26 грн. Чи зможу на мою смішну пенсію?