Шановний Володимир Борисович!Вчора моя дружина бачила Вас біля "книжки" у Вінниці.Вона була приємно приголомшена відсутністю роти охоронців та перекриття вулиць,що для нас,переселенців з Донбасу,є дивним.Справа у тому,що ми не є авантюристами,натомість,припустилися,здається, великої помилки у житті через свою довірливість.На неконтрольованій теріторії залишили дві квартири та будинок,все майно.Нам вдалося ,з великими труднощами,потрапити до Вінничини на запрошення місцевої влади,яка обіцяла нам житло та роботу.Міркували:може син-гвардієць буде мати можливість ,вперше за два роки,приїхати "додому" у відпустку.Змогли привезти з собою тільки одежу,постіль та посуд.Але,житло прийшлося шукати самостійно,на аренду якого, витрачаємо всю мою військову пенсію.Холодильника нема-продукти псуються.Дружина прати руками не може через астму,оскільки придбати машину ми не спроможні.Та,не це головне:нема роботи.Ми ж просили не рибу,а вудку.Люди тут з особливим мінталететом-ввічливі,лагідні,спокійні,нема донецької метушні та гіподинамії,але,все-одно,між стрічок,від них відчуваємо,мовляв,чого до нас принесло,а не до іншого району(прямо як в "Кавказькій полонянці"),крім вас проблем вистачає.Відчаю ще нема-живемо надією,хоча грошей нема також.Отже,Володимир Борисовичу,може Вам чи Вашій команді потрібен кваліфікований юрист(без особливих амбіцій) з адвокатським посвідченням та досвідом роботи в силових структурах,хоча б в якості референта чи спіч-райтера- то дайте можливість заробити на життя.Місяць -два ще потягнемо,а далі повертатися до "комунізму"ДНР!?З повагою Павло.