Добрий день, вельмишановний Володимир Борисович! Читаючи звернення Татьяни з Центра матері і дитини про чобіт хочу написати іншу точку зору, діаметрально протилежну тій, яка була висловлена раніше. Чому так активно захищають Машу, яка плаче по кутках, і не помічають Ларісу, яка пішла додому боса? Чому розцінюється все однобоко? Невже старша м-с не може скласти графік таким чином, щоб вони взагалі не зустрічалися, це ж робиться елементарно. Чому в цьому ніхто не зацікавлений? Так буде краще для всіх. Але коли ж цим займатися, якщо вона приходить на роботу в 9 годин, запізнюючись на цілу годину, замість 8 год. по графіку. Але ж для адміністрації закони не писані? Замість того, щоб стояти як не в маніпуляційній, то на посту, то на роздачі, то в детдомі, то ходити по палатах, незрозуміло для чого, краще скласти нормальний графік, подумати, як їх розсоїдинити, щоб не провокувати конфліктних ситуацій. Чому всі зразу жаліють санітарку, бо її оклеветали, а роздатчиця - ворог народу? Можна ж це питання вирішити по-людські!