Шановний Володимире Борисовичу, ви - розуміюча людина і мені дуже хотілось би почути відповідь на непросте питання. Ось коротка історія розповіді чоловіка, який проживає майже 2 роки закордоном: "Сам я з міста Вінниця, там народився і виріс, закінчив школу, інститут. Працював з 18-ти років в... З самого початку Канада приваблювала мене з усіх варіантів найбільше. По-перше - тут найбільша українська діаспора, по-друге, країна побудована фактично емігрантами зі всього світу, як наслідок - більш лояльне ставлення до іноземних працівників. А природа Канади і клімат, принаймні там, де я зараз перебуваю, дуже нагадує Україну... Робота, як кажуть - не пильна. За 11 доларів на годину заварювати каву, прибирати робоче місце і спілкуватися з відвідувачами - це звичайно не м'яке крісло в гарному кабінеті банку, але і не вугільна шахта чи бурова вишка... Приємно здивували ціни на продукти харчування в магазинах, адже вони мало відрізняються від українських. Багато товарів, зокрема м'ясо - навіть дешевше. Це не могло не здивувати. Особливо приємно те, що ті речі, які в Україні може собі дозволити далеко не кожен - такі як машина, хороша побутова техніка, фірмовий одяг, тут цілком доступні і не вимагають значних заощаджень... Озираючись назад, на рік прожитий в Канаді, я не можу похвалитися великими досягненнями в кар'єрі або матеріальному стані. Я купив гарну машину, живу в будинку, про який в Україні міг тільки мріяти. Можу дозволити багато чого з того про що на батьківщині навіть не думав. Я планую привезти сюди свою сім'ю. На сьогоднішній день у мене тут набагато більше можливостей, ніж у рідній країні. Їхати сюди потрібно в першу чергу тим, хто чітко уявляє, чого він хоче. Тут гроші з неба не падають. Тут цінують професіоналізм і потребують робочих рук. Тут цінують працьовитість і завзятість. І тут праця має гідну оплату. Хто готовий тяжко працювати заради досягнення своєї мети і не здається перед труднощами - доб'ється успіху." Ось так, це окрема історія одного з тисяч емігрантів, які роками шукають шляхів почати нове життя, закривши очі на власне історичне минуле у рідній Україні. Запитання полягає в тому, як ви бачите вихід з даної ситуації, якраз на прикладі нашої Вінниці? P.S. Сам я теж емігрував до Канади на початку цього року, але вірте чи ні, та, незважаючи на матеріальні і соціальні блага, вирішив повернутися жити в Україну, у рідну Вінницю, де моє коріння. При цьому не уявляю, де шукати роботу, так як потрібних знайомих немає, а так самі знаєте... Та все ж таки, не хочеться віддавати свої сили чужій країні і чужим людям, але присвятити своє життя українській землі, яка б вона не була, та рідна. Дякую, З повагою Сергій