Доброго дня Володимир Борисович! Пише вам жителька міста Вінниці.У мене склалась складна ситуація яку вирішити ніхто не може. Може ви мені допоможете. Живу я на вулиці Ленських подій 46. Працюю недалеко від дому. Але вже місяць я не маю спокою через собак, які живуть біля смітника. Коли я йшла на роботу вони двічі кидались на мене, але все закінчувались благополуно, я трішки постояла прикрившись сумкою від укусів і собаки заспокоївшись розбіглись. Але все було страшно але не настільки, як це сталось в четверг 14 березня. Ці хвилини я згадую зі сльозами на очах. Я йшла на роботу спокійно, але коли проходила біля смітника одна з собак знов накинулась на мене, почувши це з усіх сторін почали збігатись собаки вони обкружили мене з усіх сторін. Я не знала як захиститись від них: спереду я закривалась сумкою, а ззаду пакетом. Щоб дати вам більше розуміння ситуації — це не маленькі дворові собаки, а відгодовані розміром з вівчарку пси. Злічити в такому шоці я їх не могла, але їх було більше 5 це точно. Може я змогла передати ситуацію в якій я опинилась, але це було жахливо — неначе загнаний звір я стояла і крикнула про допомогу. Це був ранок і майже нікого не було, але один відважний молодий чоловік почув мій крик допомоги і почав бігти до мене цим розлякавши цю зграю. Я звичайно розумію, що зараз весна і собаки дуже агресивні. Може я пройшла там де по їх правилам не можна було. Але як тепер жити мені. Якщо б не той мій рятівник, що було б зі мною. Доречі я так швидко утікла з того місця, так і не подякувавши йому. Я ніколи у житті не проявляла до тварин ніякого поганого ставлення. Але тепер повинна справлятися з психологічним дуже сильним страхом. Двох з тих собак я знаю відколи переїхала сюди вже майже 1,5 року. Кожного ранку бачила,як їх годує зі смітника двірник і ще одна жінка з сусіднього будинку. Вони такі добрі до них — ратівниці собак. Але коли на мене в перший раз накинулось два собаки, двірник стояла неподалік і розмовляла з жителькою сусіднього будинку. Мене вражає ставлення цієї жінки — вона побачивши це далі продовжувала розмову і навіть не подала виду що щось сталось. Хоча одне слово годувальниці ФУ! для цих собак значило б дуже багато. Після останнього нападу собак я звернулась до ЖЕКУ. Вони сказали,що це не їх робота і вони цим не займаються. Після цого ми подзвонили на гарячу лінію 15-60, там сказали чекати чергу і їх колись заберуть до притулку. Але ось головне питання як жити мені: як ходити на роботу, як водити ДИТИНУ в садочок. Просто страшно представити, а якщо вони нападуть на мене знов коли я буду іти зі своєю 3 річною донечкою. Є дуже багато організацій які займаються захистом тварин. Але підкажіть мені хто допоможе мені — Людині, і захистить від тих самих тварин. Моє переконання таке — якщо вони напали раз, то можуть напасти і вдруге. І не дай боже це буде дитина, або людина похилого віку — які не зможуть себе захистити. А поки лишається тільки чекати, поки не звільниться місце в притулку... Допоможіть будь — ласка. Сьогодні вранці я попросила свою маму зробити декілька знімків. Так здалеку виглядає ця зграя.