Шановний Володимир Борисович! Перш за все хочу подякувати Вам за допомогу з вирішенням мого питання 6322 (щодо приватизації службового будинку): процес зрушив з мертвої точки, НАК Нафтогаз дало доручення моєму керівництву в двохмісячний термін підготувати повний пакет документів, хоча й, можливо, я матиму деякі проблеми: разом з дорученням до мого керівника дійшла і копія звернення і він від нього був не у захваті. Та це все дрібниці. Маю до вас ще одне питання, як до представника влади, яку я цілком підтримую і на яку покладаю великі надії. Мені 33 роки, я звик усього добиватись сам : закінчив школу з медаллю, вступив до ВНТУ на бюджетну форму навчання, на першій же сесії був завалений викладачем вищої математики – принципово відмовився давати хабар, на перездачу навіть не пішов – забрав документи і прямо до військкомату – попросився, щоб забрали у першу партію. Після служби в армії влаштувався на роботу оператора газорозподільної станції, де працюю вже тринадцятий рік. За усі 12 повних років роботи не мав жодного зауваження від керівництва та багаточисленних комісій, але єдиним досягненням за усі роки роботи є підвищення кваліфікаційного рівня до 5-го розряду ще на другому році роботи. І, навіть не зважаючи на те, що я повторно вступив до Вінницького Національного Технічного Університету, закінчив його з відзнакою – маю «червоний» диплом магістра, ніякого підвищення по роботі мені «не світить», оскільки у мене немає впливових родичів чи потрібних зв’язків. В будь-якій іншій країні з моєю освітою і бажанням працювати я в свій вік вже мав би гарну кар’єру, але, нажаль, в Україні я нікому не потрібен. Чи можу я чекати від нової влади якогось покращення? Думаю, відповідь на моє питання була б цікавою тисячам українців. Чому держава витратила на моє навчання гроші, дала мені освіту, і тепер, працюючи у державній компанії, у відділі кадрів просто закривають очі на мої дипломи? Я працюю на посаді, для якої достатньо навіть неповної середньої освіти; навіть отримати шостий кваліфікаційний рівень, для якого вже вимагається наявність вищої освіти, мені не дають: немає штатного розкладу. Але в декого з колег шостий розряд є – для них штатний розклад знайшовся... Можливо, я мав би в такому випадку змінити місце роботи, але, погодьтеся, маючи 12 років вислуги, двох малолітніх дітей та дружину в декретній відпустці важко наважитись на такі кардинальні зміни. Тим більше, що я люблю свою роботу і дуже не хочу її міняти. Будь-ласка, дайте відповідь на питання: як нова влада може забезпечити право кожної людини на кар’єрний ріст? Дякую!