Народився 17 листопада 1864 р. у Воронезькій губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Здобув медичну освіту в університеті святого Володимира у Києві та був направлений у Подільську губернію, де 7 березня 1889 р. його призначили ямпільським міським лікарем. Через рік Оводов був переведений на таку саму посаду у Вінницю. Крім того, в 1890 р. він став лікарем місцевого реального училища, а в 1892 р. був призначений консультантом по хірургічним хворобам при Вінницькій окружній психіатричній лікарні. За боротьбу з холерою був нагороджений орденом св. Анни ІІІ ст., (1894 р.), крім того, мав ордени св. Станіслава ІІ ІІ ступеня (1897) і св. Анни ІІ ст.. (1902 р.).
Плідна професійна і громадська діяльність не залишилась непоміченою і 30 березня 1899 р. постановою Вінницької Міської Думи він був обраний міським головою на чотирирічний термін, пізніше неодноразово перебирався і займав цей пост до початку 1917 р. Саме під час головування Оводова відбувся величезний прогрес у розвитку Вінниці. Значними подіями в житті міста були спорудження: Народного дому на Замості (1902), міського театру (1910), електростанції та перших електричних ліхтарів (1910), першої черги водогону (1910 - 1911), міської думи на Поштовій вулиці (1911), готелю „Савой” (нині „Україна”), що був найоригінальнішою будовою того часу обладнаною центральним водяним опаленням та електричним ліфтом (1912), трамвайне сполучення центру та Замостя (1912), закладення міського парку, телефонна станція. Протягом 1912-1916 рр. Видавалась газета „Юго-Западный край”, що була органом Вінницької міської думи.
З ім’ям Оводова пов’язано більшість важливих справ, що торкалися в той час Вінниці, і розглядалися міською думою і міською управою.
М.В. Оводов закінчив своє життя в Одесі в 1941 р., де працював лікарем.
Плідна професійна і громадська діяльність не залишилась непоміченою і 30 березня 1899 р. постановою Вінницької Міської Думи він був обраний міським головою на чотирирічний термін, пізніше неодноразово перебирався і займав цей пост до початку 1917 р. Саме під час головування Оводова відбувся величезний прогрес у розвитку Вінниці. Значними подіями в житті міста були спорудження: Народного дому на Замості (1902), міського театру (1910), електростанції та перших електричних ліхтарів (1910), першої черги водогону (1910 - 1911), міської думи на Поштовій вулиці (1911), готелю „Савой” (нині „Україна”), що був найоригінальнішою будовою того часу обладнаною центральним водяним опаленням та електричним ліфтом (1912), трамвайне сполучення центру та Замостя (1912), закладення міського парку, телефонна станція. Протягом 1912-1916 рр. Видавалась газета „Юго-Западный край”, що була органом Вінницької міської думи.
З ім’ям Оводова пов’язано більшість важливих справ, що торкалися в той час Вінниці, і розглядалися міською думою і міською управою.
М.В. Оводов закінчив своє життя в Одесі в 1941 р., де працював лікарем.