Розташований майже у центрі міста по вул.Бевза,15, музей видатного класика української літератури Михайла Коцюбинського, здається, «живе» у якомусь іншому вимірі. Буквально за кількадесят метрів від садиби гуркочуть трамваї, нескінченним потоком рухаються автівки, у повсякденних клопотах снують перехожі, а тут, у родинному гнізді видатного письменника… ідилія!
Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського відкрито 8 листопада 1927 року в будинку, де 17 вересня 1864 року народився письменник і жив з перервами до 1897.
Цій події передувала велика та копітка робота. В 20-ті роки лектор укрпедтехнікуму О.В. Троцюк разом із студентами розшукав будиночок, в якому жила сім’я Коцюбинських. Взимку 1925 року молодший брат письменника – Хома Михайлович приїхав у своїх службових справах до Вінниці. Він звернувся до школи імені М.Коцюбинського, щоб привернути увагу до будиночка. Громадськість міста перейнялась цією проблемою. При Вінницькому окрвиконкомі, відповідальним секретарем якої був керівник Вінницької філії Всеукраїнської Академії Наук і науково-краєзнавчого “Кабінету виучування Поділля”, відомий історик В.Д.Отамановський, було створено комісію для увічнення пам’яті М.Коцюбинського.
Після того, як Коцюбинські продали хату і садибу у 1897 році, виїжджаючи до Чернігова, будинок мав кількох власників. Протягом багатьох років будинок не ремонтували і ліва половина його зовсім завалилася. В правій, напівзруйнованій половині й добудові, що її побудував один із власників, мешкало три родини. Садок був занедбаний, двір загиджений. Все це являло сумну картину і мало хто знав, що ці руїни – дорогий куточок для кожного українця.
Багато зусиль доклав Хома Михайлович Коцюбинський, щоб відремонтувати й реставрувати хату, впорядкувати садибу. Він став першим директором новоствореного музею, першим автором експозиції. В кімнаті, де народився і жив письменник, за вказівками Хоми Михайловича, відбудовано лежанку, на якій Михайло Михайлович любив відпочивати після цілоденної біганини по лекціях.
На території садиби збереглися комора, сторожка, є садок, де ростуть липи, груші-глеки, посаджені ще дідом письменника Максимом Абазою, а також привезені М.Коцюбинським із Криму тамариск і магонія подуболиста. Тут ростуть і субтропічні агави, які любив письменник.
Експозиція музею побудована за монографічним принципом і розміщена в п’яти кімнатах меморіального будинку. Різноманітні матеріали послідовно розкривають життєвий і творчий шлях письменника, його громадську діяльність.
В музеї зберігаються в оригіналах такі реліквії, як метрична книга із записом про народження письменника, книги з його бібліотеки, особисті речі, перші прижиттєві видання творів Коцюбинського, книги з його автографами і багато інших цікавих матеріалів.
Музейні фонди нараховують понад дев’ять тисяч експонатів, серед яких: рукописи, фотодокументи, переклади творів письменника мовами багатьох народів світу, предмети побуту та етнографії. Зберігаються роботи відомих українських художників: О.Кульчицької, І.Касіяна, Г.Якутовича, І.Їжакевича, М.Жука, скульпторів: І.Гончара, Ф.Коцюбинського.
До музею, як до культурного центру, зверталися шанувальники художнього слова. Тут бували Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Любов Забашта, Максим Рильський, Михайло Стельмах та інші. Працівником музею був письменник, автор відомої кіноповісті “Родина Коцюбинських” Олександр Левада. Великий внесок у вивчення й популяризацію творчості письменника зробили його нащадки: молодший син Роман, який у 1934 році був директором музею, донька Ірина, внук Юлій Романович, правнук Ігор Юлійович, племінниця, відома літературознавець Михайлина Хомівна Коцюбинська.
З 1981 року започатковано літературну премію імені М.Коцюбинського, а з 1997 року вона набула Всеукраїнського статусу.
Сьогодні Вінницький літературно-меморіальний музей М.Коцюбинського – значний культурний та науково-методичний центр, який очолює заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки журналістів України Федір Панчук.
В музеї традиційно проводяться конференції, фестивалі, літературно-мистецькі проекти, презентації та пленери. Постійно використовуються інтерактивні форми роботи з дітьми: проводяться літературні квести, започатковано цікавий проект “Ніч у музеї” – мистецьке дійство з насиченою культурною програмою та великою кількістю глядачів, створено гуртки з навчання малювання, декоративного розпису та декупажу.
Хто хоч раз побував в музеї, не зможе забути атмосфери високої духовності, яка панує на зустрічах молодих і вже маститих майстрів слова, на вернісажах художників і фотомайстрів. Такі хвилини стають джерелом творчого натхнення для всіх, хто долучився до творчого світу Сонцелюба.
