Романтичні лавочки, зелені паркани, загадкові дерева та мальовничі краєвиди - все це може надихнути вінничан на нові звершення. Після карантину дуже важко адаптуватися до звичайного ритму життя. Незважаючи на прохолодний травень, місто цвіте, а прогулянки з кавою після важкого дня є найкращою антистресовою терапією.
Ідеєю для створення циклу публікацій стало звичайне вигорання. Після тривалого карантину та споглядання весни “за вікном”, так хочеться прогулятися рідним містом, поїхати подорожувати, або ще краще просто піти у відпустку. Проте, у всіх вінничан після карантину графік роботи є шаленим, а палаючі дедлайни додатково навантажують нервову ситсему. Психологи радять знаходити час для прогулянок. Є така думка, що 30-хвилинна прогулянки приносить задоволення та допомагає зняти напруження. Можливо, після наших публікацій, йдучи додому у вас вийде впорядкувати власні думки та налаштуватися на позитив.
Свою прогулянку містом я вирішила здійснити з чемпіоном України зі спортивно - бальних танців, засновником та керівником студії мистецтв “Майструк” - Сергієм Майструком. Наша прогулянка не була схожою на інтерв’ю, в пошуках мальовничих куточків міста ми відкривали для себе нову красу Вінницьких краєвидів та теревенили, смакуючи каву.
“Після карантину все виглядає зовсім по іншому. От здавалося, ти сто разів прогулювався цим парком чи сквером, йшов цією вулицею, але ніколи не бачив наскільки красивий садок біля цього будинку. Коли в березні розпочався карантин, місто ще було сірим. Весна лише розпочиналася. А тепер ми всі вийшли майже в літо! Все зелене і місто в квітах!” - розпочинає нашу бесіду Сергій Майструк.
Ми зустрілись біля центрального парку, але цього разу наш маршрут був досить незвичайним, замість традиційних розваг - солодкої вати та гойдалок, ми гуляли парком та згадували, як малими дітьми мріяли танцювати на сцені біля фонтану.
“В мене є одна знайома ведуча, вона ще з дитинства мріяла виступати на великій сцені. Одного разу, їй випала честь виступати на сцені біля фонтану. Вона розповідала вірша про тюльпани. Їй тоді було чотири роки. Вона дуже довго готувалась до виступу, а коли розповіла вірша не хотіла йти зі сцени поки її не подарують квіти. Свого вона добилась, і квіти отримала і ведучою стала” - розповідає Сергій.
Центральний парк культур та відпочинку чудове місце для прогулянки. Безліч альтанок, клумб та зелень дерев. Кажуть, що саме біля старовинного клену, “поцілованого блискавкою” найкраще загадувати бажання. Наші предки вірили - дерево, яке після влучання блискавки продовжує зеленіти - має силу здійснювати мрії. До речі, знайти його дуже легко, за формою дерево схоже на переможеного дракона.
“Я обожнюю Одесу, це місто мрій та творчості. Воно схоже на наш український Новий Орлеан, але особливо мене надихає старовинна архітектура, у нас в Вінниці є багато старовинних двориків, які схожі на стару Одесу, ця вуличка Хлібна якраз одна з таких локацій”.
Вулиця Хлібна своєю архітектурою та схилами дійсно схожа на старі одеські дворики, однак в нас свій колорит. Мандруючи її закаулками можна побачити унікальний паркан, який побудовано з річкової гальки. Колись власники паркану привезли це каміння з Івано-Франківської області. Уявіть лише, маленький куточок Франківщини в самому центрі нашого міста.
“Соборна взагалі вся гарна, вона і старовинна і сучасна водночас. Найгарніша вона о 5 ранку. Але так рано ми гуляти не будемо, хоча є тут одне місце де я обожнюю пити каву, тут є лавочка на якій сидить дракон з Гри Престолів, а навпроти на вікнах примостились милі кошенята”.
По вулиці Соборній біля школи Smart увагу привертає затишна лавочка. Перехожі, що воліють перепочити зможуть помилуватися залізним драконом, а малюнки на вікнах школи викликають масу позитивних емоцій. До речі зовсім нещодавно Соборну прикрасили ще нові місця відпочинку для вінничан. Зручні лавочки - миттєво вписались в архітектуру нашого міста.
“Біля старого приміщення лялькового будинку відкривається мальовничий краєвид, не розумію чому вінничани не гуляють в цьому місці. Тут дуже гарний сквер, влітку квітнуть троянди і завжди малолюдно. Колись мені розповідав мій сусід, що вони з дружиною одружились в РАГСІ, який колись знаходився в приміщенні ляльково театру. Вони прожили разом 50 років. Я колись спитав в чому секрет їхніх стосунків, а він сказав, що вони про це не думали, просто жили заради життя, разом ростили синів та мріяли про власний дім. Їхні мрії збулися - синів зростили і дім на Пирогова побудували.”
На розі вулиць Театральної та Льва Толстого відкривається розкішний вид на місто. Але перш ніж побачити цю красу, є можливість помилуватися зеленими парканами приватних будинків Театральної. Роль рослин в ландшафтному дизайні переоцінити неможливо! Зелені насадження є ключовим елементом у формуванні зовнішнього вигляду вулиці.
“Мені розповідав батько, що колись в 50-60 роках на цій вулиці було заборонено їздити автівками, вулиця була пішохідною. Тут проживав керівник обкому - велика шишка! Однак зараз, ця вуличка нагадує мені про те, як в мене не було грошей на подорожі Україною. Сидіти вдома було нестерпно і я гуляв постійно цим маршрутом. Потім мандруючи старими місцями Чернівців чи Львова, я порівнював архітектуру і завжди Вінниця вигравала”
Вздовж вулиці Льва Толстого біля будинків квітнуть клумби. Дивлячись на деякі споруди, складається таке враження, що час зупинився і це зовсім не місто 21 століття, а стара затишна Вінниця 50-60 років.
Незважаючи на динамічне життя та активний рух автівок центральними магістралями міста, цією вулицею автівки їздять вкрай рідко, тому навіть в час пік тут затишно та спокійно.
Повертаючи в бік лікарні Пирогово, приємно прогулятися затишною вулицею Маліновського. Саме тут квітнуть декоративні маки, які схожі на малюнок з бабусиної вишиванки.
“Зазвичай, з лікарнею, як з установою, погані асоціації, але територія лікарні Пирогова скоріш схожа на паркову зону. Тут скрізь все гарно, за останні п’ять років тут з'явилося чимало дерев, кущів. Взагалі, в мене гарні спогади про цю лікарню, тут лікувалися мої друзі, рідні і завжди успішно”.
Територія лікарні Пирогова сама по собі не є зоною відпочинку. Однак, багато вінничан, прогулюючись з роботи додому, проходять саме територією лікарні. Зелені насадження, клумби та старовинна архітектура зачаровуть перехожих вже не перше десятиріччя.
“От саме тут в цьому районі, можна побачити справжню Вінницю. Тут багато будинків де вінничани живуть з покоління в покоління. Тут навіть місцеві говорять по особливому, а ще я колись переглядав світлини в групі Старі Фото Вінниці і в коментарях дізнався, що там де Книжка, в 60 роках був квітковий ринок і автовокзал. Не розумію, чому про це ніхто не розповідає. Історія міста 50-70 років взагалі дуже цікава, але чомусь вона не в тренді”
Вулиці Тараса Шевченка та Лялі Ратушної цього року прикрашають некошені трави. Біля новобудов можна побачити, як колосяться злакові культури, а через старий асфальт пробивається зелена травичка. Іриси, волошки, піони, дзвіночки та кульбабки зробили сірі будівлі верхньої Слов’янки схожими на казкову долину.
Романтичний настрій виникає на скелях Південного Бугу, біля лікарні Ющенко. Саме закохані вінничани милуються заходом сонця та призначають романтичні прогулянки. Якби це каміння вміло говорити, воно б, напевно, розповіло чимало історій кохання.
“Напевно немає корінних вінничан, які б не ходили сюди на побачення. Я багато разів робив постановку весільного танцю молодятам, і половина з них розповідали мені, які в них були романтичні освідчення саме в цьому місці. Кожного разу, коли приходжу сюди згадую про них. Для мене - це свого роду місце сили, коли я хочу зібратися з думками, завжди приходжу сюди. Тут є місце, яке називають відьмин язик, на скелях є чорні прогалини, де ніколи не росте трава. Ходили чутки, що ця місцина на кшталт київської Лисої гори”.
Мало хто з вінничан помічають не менш мальовниче місце між Вишенькою та Слов’янкою. В зеленім убранстві трав і дерев заховалась маленька річечка, яка впадає у Вишенське озеро. Вона знаходиться у невеличкому ярочку, по обидва берега квітнуть дикі трави та ростуть дерева. Ця мальовнича місцина знаходиться недалеко від дороги, вінничани чомусь не люблять проводити тут дозвілля, проте раніше тут частенько випасали кіз.
“Вишенька для мене рідний мікрорайон, я дуже багато років тут жив та працював. Але скільки років не гуляв тут пішки, ніколи не звертав уваги на краєвид біля протестантської церкви. Нещодавно вирішив пройтися іншою стороною вулиці і відкрив для себе ось такий мальовничий пейзаж. Мені розповідала моя знайома, що колись в 90 роках тут жила родина на Слов’янці, яка тримала кіз. Їх було так багато, що випасати їх водили з вулиці Шевченка до цього яру. Уявляєте, Вінниця 25 років тому - на Вишеньці пасуться кози, а зараз он які новобудови. Дуже гарно. Взагалі за останні 10 років місто змінилося на краще.”
Новобудови нижньої Слов’янки приваблюють своєю яскравістю, зараз біля нових споруд буяють красою нововисаджені дерева. Якщо милуватися заходом сонця над мікрорайоном Вишенька, найкраще це робити саме на розі вулиць Лялі Ратушної та Келецької.
Ми зробили лише невеликий огляд п’яти вулиць нашого міста. Якщо добре придивитись, то кожен двір, сад, паркан або дерево виглядають дуже мальовничо. Наступного разу ми обов’язково будемо мандрувати Старим містом та Замостям, Київською та Кореєю. Кожного разу в нас буде новий співрозмовник, який розкаже про власні спогади пов’язані з тим чи іншим мікрорайоном. Наше місто надихає, можливо тому саме тут живуть щасливі люди.