Економічну складову завжди вважали першочерговою для сталого розвитку. Не варто «за лаштунками» залишати й іншу – екологічну. Спільними діями представників влади, бізнесу та громадськості можна досягти позитивного результату. Більш того, голова ГО «Ладижинська громадська рада» Андрій Скакодуб переконаний, що зі створенням ОТГ у кожній з громад мають розробити власну екологічну стратегію.
- Андрію, очолювана тобою громадська організація тривалий час опікується екологічними питаннями та організовує форуми. Яку мету вони переслідують?
- Я займаюсь громадською роботою з 2001 року, коли було створено літературно-мистецьке об’єднання «Стожари». В 2009 році була створена громадська організація «Ладижинська громадська рада», головним напрямком якої з самого початку була екологія. Екологічний форум «Суспільство ЗА чисте виробництво» є платформою трисекторного партнерства (влада, громадськість, бізнес) навколо вирішення екологічних проблем, яке було розпочато в 2017 році.
Перший форум був радше декларативним, на якому учасниками було прийнято та підписано Декларацію «Суспільство за чисте виробництво», тобто ми заклали концептуальну основу для роботи трисекторної платформи. Другий форум був на «усі 100» науковим, ми запросили величезну кількість науковців та експертів, провели навіть в рамках кількаденного форуму молодіжну екологічну конференцію. На другому ми заклали концептуальні основи ресурсоефективного та чистого виробництва.
Роботу третього екофоруму ми перевели в практичну площину, тобто, використовуючи потенціал минулих років, ми були готові до практичної реалізації проектів «зеленої економіки». Маємо пристойний пул партнерів - і виробників, і науковців в сфері екотехнологій та зеленої економіки.
Останній форум зібрав 57 учасників та представників 40 підприємств, організацій та установ різних форм власності, що представляли на форумі органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади, ЗМІ, вищі навчальні заклади, промислові підприємства, малі підприємства, громадські об’єднання з Києва та Вінницької області.
- Як виникла ідея проведення першого форуму на регіональному рівні?
- Предтечою першого екофоруму стало Підписання Меморандуму з компанією МХП навесні 2017 року, в якому було фактично розпочато діалог про створення екоплатформи «Суспільство ЗА чисте виробництво». До цього проходили досить тривалі перемовини за участю нашої громадської організації, компанії МХП та представників євробанків. А ще раніше ми реалізовували проєкт за підтримки «GREENGRANTS» з аналогічною тематикою, під час реалізації якого і зрозуміли майбутній шлях.
В цей же період ми разом з іншими громадськими об’єднаннями міста Ладижин, Тростянецького та Гайсинського районів створили громадську платформу «Координаційний центр стратегічного розвитку «Ладижин-2030», яка є співорганізатором екофоруму.
На сьогодні в цю громадську платформу входить майже два десятки громадських об’єднань міста Ладижин, Тростянецького та Тульчинського районів. Метою «Ладижин-2030» є виконання 17 цілей сталого розвитку ООН. До речі, «Ладижинська громадська рада» є учасником всесвітньої глобальної мережі ООН.
- Як ваша організація прийшла до розуміння, що діалог – це кращий метод вирішення екологічних проблем?
- Для нашої організації, щоб ви розуміли, це був досить складний період, коли ми кардинально змінили матрицю пріоритетів та перейшли від конфронтаційних методів вирішення екологічних проблем до діалогу. Не всі сприйняли однозначно схвально такі рішення, адже багатьох влаштовували в більшій мірі війни та радикальні методи. В результаті ГО «Ладижинська громадська рада» стала на кілька сходинок вище в своєму інституційному розвитку та стала більш ефективно вирішувати екологічні проблеми. Якщо раніше ми фіксували екологічні порушення, здіймали галас, вели інформаційні війни, влаштовували масові акції, тобто фактично вступали в конфронтацію з потенційним забруднювачем навколишнього природного середовища, то тепер ми в першу чергу через діалог та партнерство намагаємось вирішити екологічні проблеми.
Час показав, що конфлікти і конфронтація не дають жодних результатів, і тільки діалог дає результат. Але щоб ви розуміли, в Україні бізнес в більшості не бажає вести жодних діалогів, тому кількість екологічних конфліктів на тлі збільшення громадянської, зокрема екологічної свідомості, збільшення попиту на екологічно чисте середовище, зростає в геометричній прогресії.
Тому конфлікти в екологічній сфері у нас - це неминучий шлях, особливо це стосується тих громад, де незрілий третій сектор. Так само неминучий шлях бізнесу - це ресурсоефективне та чисте виробництво і соціально відповідальний бізнес.
- Які результати та напрацювання має третій екологічний форум, що відбувся 26 листопада минулого року?
- Пішов четвертий рік нашої роботи над екологічною платформою «Суспільство за чисте виробництво» в рамках якої відбулось вже три екофоруми. Мені невідомий подібний досвід в Україні, який маємо ми, тим більше на тлі Вінницької області, де екологічна діяльність в основному - це або стихійне перекриття доріг або конкурс малюнків на екологічну тематику.
За останніх три роки відбулось і багато і мало. Мало, тому що у нас поки що немає завершених зелених проектів, а по великому рахунку їх і не могло бути, бо поки що ніхто не був готовий до їх реалізації. Багато, тому що ми пройшли продуктивний час трансформації, інституційного росту, налагодження контактів з партнерами, науковими та практичними методиками вирішення тих чи інших екологічних проблем. І починаючи з останнього форуму плануємо здійснювати запуск конкретних «зелених проектів».
На третьому екофорумі ми обговорювали досить багато різних питань, до яких в Україні навряд чи прикута увага суспільства поки що. Наприклад, ми обговорювали екологічні ризики та загрози нашого регіону, створення платформи зеленої економіки на місцевому рівні на засадах державно-приватного партнерства, роль громадськості в процесах формування платформи зеленого зростання, вплив забруднення на соціально-економічні параметри життєзабезпечення громад і також головна тема,- Ладижин, як полігон для дослідження впливу екологічних ризиків на життєдіяльність регіону та розвиток туристичної сфери.
Учасники форуму надали рекомендації владі, бізнесу та громадам в питаннях екології. В першу чергу - це суспільний діалог навколо «зеленої економіки». Також ми рекомендуємо створити платформу зеленої економіки (Зелений кластер) з визначенням його в якості регіональної пілотної площадки задля залучення грантів та екологоорієнтованих державних інвестицій. Мова іде про Ладижин та майбутні сусідні ОТГ. Територіальний Зелений кластер має працювати за принципом об’єднання сегментів «зеленого» зростання - «зелена» енергетика, переробка відходів, органічне землеробство, «зелений» туризм тощо з відповідним регіональним наповненням.
Ключовим також є розробка та реалізація «Регіональної стратегії зеленого зростання територіальних громад Вінницької області («Зелений регіон» - м,Ладижин та сусідні райони)» з відповідним бюджетним фінансуванням, що дасть можливість визначити ключові точки економічного зростання з метою залучення донорського фінансування в найбільш інвестиційно привабливі сегменти регіону. Але розпочати реалізацію цього проекту буде можливо тільки після завершення реформи децентралізації та виборів восени цього року, коли будуть створені ОТГ.
Також ми прагнемо ініціювати в цьому 2020 році проведення під егідою обласної державної адміністрації та патронатом профільних міністерств, за участю районних адміністрацій, бізнесу, наукових інститутів,громадськості, міжнародних структур країн ЄС Міжнародного Інвестиційного Форуму «Зелена» економіка промислових регіонів: виклики та перспективи».
- Станом на 2020 рік Вінниччину складно назвати «еталоном» екологічної безпеки. Які проблеми залишаються для регіону найактуальнішими?
- Ладижин та сусідні райони мають найбільше екологічних проблем в області, оскільки тут зосереджено найбільшу кількість екологічно небезпечних підприємств, тому стан довкілля ми би назвали критичним з точки зору соціальних індикаторів у порівнянні з іншими регіонами. Але найбільш значущими факторами, що негативно впливають на соціум та якість довкілля в цілому для всієї області, є: посилення антропогенного навантаження внаслідок господарської діяльності; відсутність реальної модернізації інфраструктури (каналізування, якісного водопостачання, знищення небезпечних відходів тощо), коли відбувається фейкова модернізація міст; існування певних потенційних екологічних загроз, викликаних працюючими немодернізованими промисловими підприємствами.
Але головною проблемою я назвав би нівелювання зі сторони влади екологічних проблем і загроз. У представників влади взагалі відсутня екологічна риторика, а вся екологічна діяльність зводиться до банального освоєння бюджетних коштів екологічних спецфондів. Для прикладу, попри наші запрошення, на екофорумах всі три роки відсутні представники районних державних адміністрацій, яких ми запрошуємо. У нас десятки листів в т.ч. і від нової влади, як національного, так і обласного рівня в стилі «кури передохли, висилайте новий телескоп». На жаль, мушу констатувати, що модернізувати країну немає з ким. Заміна вікон в сільських клубах на пластикові або гарні клумби в центрі міст –це не модернізація…
Для прикладу, у нас не проводяться екологічні аудити громад, а саме на підставі екоаудиту розробляється екологічна стратегія та імплементуються всі міські програми із закріпленням соціально-економічних індикаторів. Попри проблеми з водними ресурсами та збільшенням кількості еродованих ґрунтів, в області відсутні програма захисту малих річок та програма сталого збалансованого землекористування з використанням екологічно раціонального територіального планування та управління земельними ресурсами.
- Ви багато говорите про зелену економіку. Чи можна на місцевому рівні почати реалізацію стратегії «озелення» економіки?
- Про які стратегічні речі варто також говорити в світлі зв’язку «економіка - екологія», адже економіка на нашу думку починається з екології? У нас же екологія – це в основному нішева тема, яку дістають із шухляди, коли потрібно створити швидко штучний соціальний капітал або мова може іти про екологічний тероризм, коли екологічну тематику використовують в процесах переділу майна або сфер політичного впливу.
Ми повинні активно обговорювати і працювати над розвитком ресурсоефективного та чистого виробництва, соціально відповідальним бізнесом, стимулюванням екологічного та соціального підприємництва, доступністю екологічної інформації, переходу до зеленої та циркулярної економіки, зеленими імпакт-інвестиціями, економічною та правовою основою для загальнодержавної модернізації інфраструктури громад. Хіба хтось говорить сьогодні, наприклад, про зміну нераціональних регіональних структур споживання з урахуванням місцевих культурних традицій або про системи управління водними ресурсами в сільському господарстві?
Не сперечаюсь, що є безліч програм, поодиноких успішних еко-проектів, але це те, що робить чи не робить країна сьогодні, не дозволить створити комплексну регіональну інфраструктуру охорони, оздоровлення і відтворення навколишнього природного середовища та його екосистем (водокористування, землекористування, санітарно-гігієнічна структура, системи поводження з відходами тощо).
В своїй громадській роботі ми прийшли до висновку, що стратегія зеленої економіки відкриває дуже багато можливостей для бізнесу, стимулювання інвестицій та інновацій та відповідно вирішення цілого блоку соціально-економічних питань. Але для того, щоб сформувати національну стратегію зеленої економіки, в першу чергу, слід активізувати зусилля по формуванню і впровадженню регіональних стратегій, що будуть сприяти впровадженню чистих технологій, інновацій та робочих місць.
Ми вже сьогодні бачимо десятки проектів в цих сферах для можливості інвестицій. Але в чому проблема? У нас тіньова корумпована економіка, відповідно екологічний сегмент є частиною цієї тіньової системи. Стара радянська інфраструктура, старі немодернізовані підприємства, ретроградність та совковість багатьох підприємств та їх менеджменту, тіньова зарегульованість. Це все блокує зелені технології та проекти.
- ГО «Ладижинська громадська рада» має як потужних однодумців з числа компаній, що працюють у регіоні, так і тих, хто ігнорує запровадження конкретних екологічних програм. Як можете оцінити зусилля у цьому напрямку приміром ДТЕК, МХП, «Зоря Поділля», місцевих державних спиртзаводів концерну «Укрспирт»?
- На сьогодні немає підприємства, що на 100% відповідально ставиться до екології, є екологічно чистим та ресурсоефективним, має ефективну політику соціально відповідального бізнесу. Але є компанії, які рухаються або принаймні декларують позитивний рух в цьому напрямку, є ж ті, хто веде себе досить агресивно по відношенню до людей та довкілля.
МХП та ДТЕК - фактично єдині компанії в нашому регіоні, що реалізують соціально відповідальну політику та декларують екологічно спрямований напрямок своїх компаній. Наприклад, компанія МХП, з якої власне і почались наші екологічні форуми,після майже 6-річної історії діалогів та конфронтації, змінила свою соціальну політику, відносини з громадами, стейкхолдерами.
Звісно, що екологічні проблеми також є, і наша співпраця не є ідеальною, але в любому випадку мова йде про рух вперед. По деяким екологічним проблемам у нас є технології їх вирішення або ми паралельно шукаємоальтернативні варіанти. Якщо раніше ми лише вказували на проблему, і нас не обходило, як підприємство буде вирішувати цю проблему, то сьогодні ми вже готові пропонувати конкретні технології.
Що стосується компанії ДТЕК, то у нас поки що немає порозуміння та жодного діалогу, хоча спроби з нашої сторони були неодноразові. Компанія ДТЕК, як постійний учасник нашого екофоруму, декларуючи соціально відповідальну політику та екологічну спрямованість своєї компанії, на практиці видає зовсім протилежне, коли їх величезна робота є лише профанацією, а сама компанія є повністю закритою. Згадаємо приклад, коли останні 5 років на Ладижинську ТЕС не допускались екологи на перевірку, а нещодавно було відкрито кримінальне провадження за розкрадання «екологічних» коштів спецфонду обласного бюджету, що були виділені на екопроєкти Ладижинської ТЕС, за участю обласних чиновників.
Кілька років тому був ще один скандал, коли по факту розтрати коштів допомоги ЄС було відкрито кримінальне провадження стосовно працівників Агенції економічного розвитку, створеної за участю компанії ДТЕК та місцевої влади. Причин таких наслідків є дві.
Перша. Ладижинська ТЕС є лише відокремленим підрозділом, а тому не має ні повноважень, ні компетенції вирішувати соціальні та екологічні питання. Сама ж компанія не може забезпечити ефективне впровадження своєї політики, а тому фактично передала формування своєї соціальної політики корумпованій місцевій владі.
Друге. В Україні на державному рівні не виконується Національний план скорочення викидів, який було прийнято на виконання Енергетичної Директиви, а політика держави зводиться до фактичного знищення вугільної галузі, що буде мати досить серйозні негативні соціально-економічні фактори.
Що стосується підприємств спиртової галузі, а такі проблеми має кожна громада, де є працюючий спиртзавод, то в цьому випадку ми можемо констатувати дуже агресивну політику по відношенню, як до довкілля, так і до громад. Ніякого ресурсоефективного та чистого виробництва, соціально відповідального бізнесу, діалогу з громадами ви тут не побачите.
Але цього року ми плануємо провести експеримент з відходами спиртзаводів з використанням біологічних методів (консорціум водних рослин) за умови, що буде підтримка від хоча б одного спиртзаводу.
Поки що жодного бажання довести експеримент до кінця, ми не знайшли. Тому запропонували ТОВ «Зоря Поділля» (цукровий завод), що виробляє мелясу для виробництва спирту, з якої власне і отримується барда, стати учасником експерименту та створити фактично проєкт циркулярної економіки.
Сьогодні відходи цукрового заводу є ресурсом для виробництва спирту, з якого отримуємо відходи – барду, що є величезною екологічною проблемою. Ми пропонуємо переробляти барду на органічне добриво, яке буде повертатисьв «Зорю Поділля» у вигляді добрива на поля цього підприємства.
Цей проєкт цілком можливий і реальний, було б тільки бажання керівників двох підприємств. До речі, подібний експеримент ми готові реалізувати в любій області України, де є прогресивні керівники, а не ретрогради і совки.