В селі Іваньки Липовецької територіальної громади, 5 травня, в пам'ять про загиблого прикордонника – старшого сержанта Юрія Сороки, відкрили Пам’ятну дошку.
Як повідомляє Могилів-Подільський прикордонний загін, дошку встановили на будівлі місцевої загальноосвітньої школи. Цього дня Юрію мало б виповнитися 29 років.
Юрій призвався до лав Державної прикордонної служби України у 2013 році. Свій перший бій він прийняв у 2014 році на Донеччині, коли ще був курсантом Головного центру підготовки особового складу ДПСУ. Мужньо захищаючи територіальну цілісність і незалежність України, він разом з побратимами гідно давали відсіч ворогу. Повернувшись зі сходу України, прикордонник продовжив службу в Могилів-Подільському загоні. У 2017 році звільнився. Працював у Вінниці менеджером та мріяв стати фермером. Але здійснити свою мрію хлопцю не дала росія.
З першого дня повномасштабного вторгнення Юрій знову став на захист рідної Батьківщини. Він разом з захисниками – прикордонниками Могилів-Подільського загону, стримували займані позиції на Чернігівщині, а потім боронили Батьківщину на Донеччині.
16 серпня 2022 року поблизу міста Мар’їнка під час виконання бойового завдання прикордонники потрапили під прицільний мінометний обстріл, Юрій отримав важкі поранення, несумісні з життям. За мужні і сміливі дії під час захисту України від ворога військовослужбовця посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Вшанувати пам’ять захисника прийшли його батьки, друзі, бойові побратими, представники місцевої влади, учні та викладачі навчального закладу, в якому навчався прикордонник.
«Ми відкрили Пам’ятну дошку Герою, щоб ніколи не забувати, завдяки кому можемо прокидатися в ліжку, ходити до школи, виховувати дітей, продовжувати жити. Юрій віддав за нас з вами найцінніше, що є в людини – власне життя. Про це ми не повинні ніколи забувати!» – сказав голова Липовецької територіальної громади Віктор Бичков.
Зі сльозами на очах про шкільне життя та про свого учня розповідала перша вчителька Оксана Войт:
«Сьогодні Юрій прийшов до школи назавжди. Його очі говорять до нас: «Ви, дорогі діти, повинні навчатися, а вчителі повинні навчати, бо лише за розумними, освіченими – майбутнє України! І саме за це Юрій віддав своє життя ... Схилимо голови перед мужнім воїном-прикордонником, який загинув на посту, не зрадивши Батьківщині та Присязі. Він віддав життя за те, щоб Україна жила у спокої та мирі!»
Герої не вмирають. Вони назавжди в наших серцях!
