Сергій Загорулько боронив Україну ще у 2014 році. Став до війська за покликом серця. Воював на Луганщині у складі в/ч 3008 Національної гвардії України, а за рік, після завершення ротації в АТО, продовжив контракт. У роті зв'язку ВПС прослужив до 2021 року. Проте цивільне життя Сергія тривало недовго.
Вже 24 лютого він вкотре пішов захищати рідну землю від окупантів. У складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка тримав оборону на Миколаївщині. Саме там 8 березня 2022-го отримав важке осколкове поранення, внаслідок якого втратив ногу. На жаль, це глибоко позначилося на здоров'ї воїна. Його серце припинило битися 21 липня. Сергієві навічно залишилося 35…
Сергій Загорулько народився у Вінниці 27 березня 1989 року. Після навчання у 26-й школі закінчив Вінницький будівельний коледж, а згодом заочне відділення Вінницького фінансово-економічного університету.
«Проте Сергій прагнув піти моїм шляхом – служити у війську, і це йому вдалося, – розповідає батько Небесного Воїна Віталій Миколайович. – Після поранення хотів допомагати таким же воїнам, як він, їхнім родинам та сім'ям загиблих. Для цього долучився до проєкту “Помічник ветерана”. Але через надмірне фізичне та психологічне навантаження довго на цій посаді пропрацювати не зміг. Він взагалі був дуже чуйним до людей, їхній біль сприймав усім своїм серцем... Мав ще чимало планів на життя, яким, на жаль, не судилося здійснитися».