Сьогодні Вінниця знову низько схиляє голову, віддаючи шану землякам, які віддали свої життя у боях за Україну. Ярослав Веслополов та Віктор Вітович воювали у лавах штурмової бригади «Червона Калина», Руслан Слободяник – у бригаді спеціального призначення «Азов». Місцем вічного спочинку для них стане Алея Слави Сабарівського кладовища.
Навічно 24-річний – Веслополов Ярослав Германович
Ярослава Веслополова повномасштабне вторгнення спіткало під час проходження строкового військового вишколу. По його завершенні, він продовжив службу у званні старшого солдата в Національній Гвардії за контрактом. З цього літа воював у лавах 14-ї бригади оперативного призначення «Червона Калина». У роті ударних безпілотних авіаційних комплексів працював із FPV-дронами, які використовують для скидів боєприпасів на позиції ворога. Життя воїна обірвалося 23 вересня під час бою поблизу села Миролюбівка Покровського району Донецької області. Йому було лише 24 роки…
Народився Ярослав Веслополов 2 серпня 2000 року у селі Потуш Вінницького району у великій родині, в якій став сьомою дитиною. Тож із малечку звик у всьому допомагати батькам. Після завершення Сутисківської школи-інтернату вивчився на тракториста. А з досягненням призовного віку, мобілізувався для проходження військової служби. Вже у час повномасштабної війни зустрів своє кохання та створив сім’ю.
«Ярослав під час військової служби захопився спортом. Займався бойовим самбо, отримав чимало нагород на змаганнях. Крім того, брав участь у благодійних забігах, які організовували для збору коштів на підтримку дітей з інвалідністю. Взагалі був дуже доброю та чуйною людиною. Якщо просили – віддавав останнє, – розповідає дружина полеглого воїна Ольга. – А ще любив народну українську пісню, захоплювався історією. Мріяв про сина, якого хотів назвати Святославом, щоб продовжити, так би мовити, нашу сімейну традицію славних імен княжої доби Київської Русі».
Церемонія прощання із Ярославом Веслополовим розпопочнеться сьогодні о 10:00 в стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Запалював усіх довкола на добрі справи – Вітович Віктор Михайлович
Віктор Вітович долучився до захисту Батьківщини у 2015- 2016 рр. У зоні АТО/ООС на його долю випали найважчі бої на Луганщині – в районі міста Попасна. А з початком повномасштабного російського вторгнення чоловік знову добровільно взяв до рук зброю. На війні був водієм – універсальним солдатом, від вміння якого швидко реагувати та вправно маневрувати під вогнем противника, залежить мобільність підрозділу, його спроможність якісно виконувати військові завдання. Разом із побратимами з «Червоної Калини» пройшов бойовими шляхами від Запоріжжя до Донеччини. Останнім для нього став бій 23 вересня поблизу села Миролюбівка Покровського району. Воїну було лише 48… Вдома на нього чекали дружина та двоє синочків, одному з яких 12, а іншому лише один рік.
Народився Віктор Вітович 26 січня 1976 року у Вінниці. Після навчання у 10-й загальноосвітній середній школі здобув фах механіка, а згодом – вищу юридичну та економічну освіту. Останніми роками перед повномасштабним вторгненням працював водієм на станції швидкої допомоги. Знали Віктора у Вінниці й як людину, яка стояла біля витоків та була однією із засновників Центру реабілітації «Гармонія». Наразі у колективі глибоко сумують із приводу втрати колеги та з надзвичайною теплотою згадують про нього.
«Віктор захищав нашу країну, віддаючи все заради миру і свободи. Глибоко співчуваємо рідним. Просимо в Бога сил прийняти цю жахливу втрату», – йдеться у повідомленні Центру.
«Віктор був надзвичайно енергійним. Біля нього хотілося творити. Він практично всіх довкола запалював на добрі справи. Ніколи сам не опускав руки і допомагав іншим відчувати в собі силу боротися і не здаватися обставинам», – розповідає дружина полеглого воїна Ольга.
Церемонія прощання із Віктором Вітовичем розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. А об 11:30 громадську панахиду відправлять біля будинку культури у селі Агрономічне.
Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Своє життя привятив служінню Богові та захисту Батьківщини – Слободяник Руслан Григорович
Руслан Слободяник пішов добровольцем на захист країни на початку повномасштабного рашистського вторгнення. Прагнув потрапити до славнозвісної бригади Національної Гвардії «Азов» і свого досяг. З минулого року воював у складі мобільного взводу технічного забезпечення цього військового з’єднання. Боронив Батьківщину на донецькому напрямку. Загинув при виконанні обов’язку в зоні бойових дій. Це сталося 21 вересня. Йому було лише 51…
Народився Руслан Слободяник 25 квітня 1973 року у селі Якимівка Оратівського району. Після закінчення школи вивчився на слюсаря-автомеханіка. Згодом опанував ще й професію газоелектрозварювальника. У Вінниці працював майстром із ремонту автівок, плекав сім’ю, в якій виростив двох синів. А як глибоко віруюча людина, свого часу разом із дружиною займався активною місіонерською діяльністю на Чернігівщині.
«Руслану надзвичайно боліло від того, що роблять із країною російські нелюди, – розповідає дружина полеглого Героя Олена. – Він хотів бути корисним у тій справі, в якій був фахівцем. Так і натрапив на пропозицію від "Азову". Після численних співбесід та демонстрацій умінь за допомогою відео і наживо, його оцінили та зарахували до бригади».
Перебуваючи на війні, Руслан дуже турбувався про родину. Намагався своїм позитивом усіх підтримувати та підбадьорювати. У коротеньких посланнях із фронту завжди був усміхнений та у колі вірних друзів.
«Казав, щоб не хвилювалися, що він лишень ремонтує техніку… Бажав усім рясних божих благословінь, – пригадує жінка. – Сам же ніколи не втрачав своєї віри, чим підіймав також дух своїм побратимам. Не втрачав і віри в Україну, її Перемогу».
Церемонія прощання з Русланом Слободяником розпочнеться сьогодні о 10:00 за адресою: 2-й проїзд Рембудівський, 15. А об 11:00 поминальну панахиду за воїном відслужать у церкві «Життя» (село Агрономічне, пров. Весняний,12).
Чин поховання Захисника відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!
Джерело: ВМР