Слово «безбар’єрність» зазвичай асоціюється з великими містами, але на Вінницьких Хуторах вважають, що безбар’єрний простір повинен бути зручним для всіх без винятку. Це село, яке з 2020 року входить до складу Вінницької міської територіальної громади, стало незаперечним лідером у впровадженні стандартів просторової безбар’єрності серед сільських населених пунктів.
Про це пише видання 24Вінниця
У 2022 році Вінницька міська рада ухвалила рішення щодо облаштування тротуарів, зупинок громадського транспорту та реконструкції алеї-переходу між частинами села. Усі ці проєкти враховували забезпечення повної або часткової безбар’єрності. Це стало важливим кроком у рамках міської програми розвитку безбар’єрного простору, яка спрямована на покращення життя мешканців, зокрема людей з інвалідністю.
Місцеві жителі підтримують ці ініціативи.
«Це дуже важливо для нас, особливо для тих, хто має труднощі з пересуванням», – говорить Валентина, жителька села, яка часто гуляє з онуками. – «Тепер ми можемо безпечно і комфортно пересуватися по селу, що раніше було просто неможливо».
Завдяки коштам з міського бюджету були побудовані сучасні зупинки з тактильною плиткою для незрячих, що полегшує користування громадським транспортом.
«Я користуюся кріслом колісним, і раніше було складно під’їхати до автобусу. Та що тут казати – раніше і транспорту такого не було. Тепер усе інакше, і це значно полегшує моє життя», – зазначає Микола, місцевий мешканець.
У 2023 році в селі завершили будівництво безбар'єрної алеї між двома частинами населеного пункту, що створило можливість зручного пересування для всіх мешканців. Загальна протяжність інклюзивної інфраструктури перевищує 8 кілометрів, що робить Вінницькі Хутори одним з перших сільських населених пунктів в Україні з такою розвиненою безбар’єрною інфраструктурою.
Окрім інфраструктури, у селі також реалізуються проєкти з підвищення безпеки на дорогах: нанесено нову дорожню розмітку, встановлено зони зниження швидкості.
«Раніше на нашій вулиці машини дуже ганяли, це був просто жах, адже діти гралися на дорозі. А тепер водії змушені знижувати швидкість через берлінські подушки, та й діти тепер граються на новому дитячому майданчику», – підкреслює Лідія, жителька Вінницьких Хуторів.
«Наша ініціатива була підтримана міським головою Сергієм Моргуновим та депутатським корпусом Вінницької міської ради, за що ми надзвичайно вдячні. Облаштування просторової безбар’єрності має особливе значення в умовах війни, коли багато поранених Захисників та Захисниць повертаються додому. Створення зручного середовища для людей з інвалідністю стало одним із пріоритетів розвитку інфраструктури нашого населеного пункту. Проте, ми не зупиняємося на цьому. Сьогодні працюємо над інклюзивністю наших комунальних закладів: школи, садочки, медичні заклади, заклади культури, тощо. Також, окрему увагу приділяємо таким питанням в роботі з підприємцями: це як і реконструкція наявних закладів, так й інклюзія при будівництві нових. Ця робота є надзвичайно важливою для реабілітації та соціальної адаптації ветеранів та, безумовно, покаже результат у майбутньому», – розповідає староста Вінницького-Хутірського округу Владислав Кривешко.
Реалізація безбар’єрності у Вінницьких Хуторах ґрунтується на реальних потребах людей з інвалідністю. Про одне з «ноу-хау» ділиться Владислав Кривешко.
«Не робіть для нас нічого – без нас!» – цей мудрий принцип неодноразово нагадують люди з інвалідністю», – каже староста. – «Саме тому ми, перед тим, як перейти до наступного кроку, радимося з тими, задля кого все це робиться».
Перед кожним наступним етапом робіт проводяться консультації з експертами, і це – принципово.
Нещодавно село відвідала Анастасія Ліщинська, адміністратор Гуманітарного Хабу та член правління ГО «Паросток». Вона особисто оглянула й оцінила рівень адаптації до вимог людей з особливими потребами входів та внутрішніх приміщень будинку культури, ліцею, аптеки та старостату, зупинок громадського транспорту, провела моніторинг цілісної мережі адаптованих тротуарів, яка охоплює весь населений пункт, з пониженням у місцях перетину проїжджої частини, гармонізований перехід через став.
Як вважає експертка, Вінницькі Хутори є беззаперечним лідером серед сільських населених пунктів за темпами розбудови й перспективного планування безбар’єрного середовища, причому не лише в рамках Вінницької міської територіальної громади.
«Енергія до позитивних перетворень і темпи практичного впровадження безбар’єрності на Вінницьких Хуторах просто вражають», – не приховує емоцій пані Анастасія. – «В жодному населеному пункті сільського типу в Україні я такого не бачила!»
Спираючись на власний багаторічний досвід, Анастасія Ліщинська надала низку корисних порад, зокрема, щодо вдосконалення технології облаштування пандусів на соціально значущих об’єктах, проведення публічних заходів із залученням маломобільних груп населення та ще чимало корисних пропозицій.
Крім того, Віктор Зелінський, голова правління Вінницької організації Українського товариства сліпих, відзначив, що село є лідером за темпами розбудови інклюзивного середовища серед сільських населених пунктів.
«Я пересвідчився, що на Вінницьких Хуторах не рахують, скільки незрячих проживає у громаді, а роблять все, щоб кожному і кожній з них було зручно», – підсумовує пан Віктор. – «Причому роблять це виважено, не формально, з розумом».
Він також надав низку пропозицій, зокрема щодо встановлення маячків для незрячих і облаштування аудіосекції в бібліотеці.
Треба щиро визнати: чинні державні будівельні норми не завжди відповідають актуальним вимогам сучасності, тож консультації з експертами є цінним джерелом інформації для вдосконалення безбар’єрного простору.
«Враховуючи сучасні й повоєнні виклики, безбарʼєрність є одним з основних пріоритетів в роботі міської влади. Маємо створювати максимально комфортний муніципальний простір для наших мешканців», – впевнений староста Вінницько-Хутірського округу Владислав Кривешко. – «Наша команда чітко розуміє, що безбар’єрність має постійно вдосконалюватися, і ми готові працювати над цим постійно».
