Привезли пам’ятник до нашого міста з прифронтового Покровська, що на Донеччині, та тимчасово встановили його у Вінницькому центральному міському парку імені Миколи Леонтовича.

Переміщення пам’ятника відбулося після підписання Меморандуму про співпрацю та взаєморозуміння між Вінницею та Покровськом. Обидва міста мають особливий зв'язок із життям і діяльністю видатного українського композитора Миколи Леонтовича. Необхідність такого кроку полягає у збереженні національної спадщини в умовах повномасштабної війни.

Пам'ятник являє собою скульптурну композицію із з двометрової бронзової скульптури Миколи Леонтовича, що стоїть поруч зі столом із макетом залізничної станції селища Гришине (нині – Покровськ) та музичної школи, яку він заснував та у якій працював. У 1904-1908рр. Леонтович викладав музику і спів,й до того ж організував перший у межах території сучасної України робітничий хор з-поміж залізничників.

Раніше композицію доповнювало скло, з викарбуваними текстом та нотами другої редакції славетного «Щедрика», проте, крихка поверхня зазнала ушкоджень і потребує реставрації.

Пам'ятник Миколі Леонтовичу після завершення війни обов'язково повернеться до Покровська.

До того ж, з цього міста евакуювали ще один пам’ятник, який незабаром прикрасить Центральний парк.

Чому пам'ятник перевезли саме до Вінниці?

Пам’ятник Миколі Леонтовичу не випадково перевезли до Вінниці, адже саме з Поділлям було пов’язане майже все життя видатного композитора. Тут в селі Монастирок на Брацлавщині він народився. Зростав в селі Шершні на Тиврівщині, де здобув початкову музичну освіту. В 1887 році навчався в Немирівській гімназії, в 1888 році – в Шаргородському початковому духовному училищі, а з 1892 року – в Подільській духовній семінарії.

На Поділлі Леонтович вперше почув і записав текст та мелодію народної пісні, які надалі лягли в основу першої редакції славнозвісного «Щедрика». У 1902 році Леонтович з дружиною переїздить до Вінниці. Викладає на посаді вчителя музики у Вінницькій церковно-вчительській школі музику та спів. У 1903 році у сім’ї композитора з’явилося – донька Галя. Леонтович шукає вчителів, але не знаходить їх і вирушає далі.