Після майже шести місяців очікування та надій, родина отримала підтвердження про загибель свого сина, чоловіка, батька і брата — Олександра Бухарова.
Олександр вважався зниклим безвісти з 18 листопада 2024 року — саме тоді його бойова позиція поблизу населеного пункту Вознесенка на Донеччині перестала виходити на зв’язок. Востаннє він зателефонував 17 листопада — коротка розмова з дружиною Аліною і сином Іллею, у якій вони привітали одне одного з днем народження, стала останньою згадкою про живого Героя.
Упродовж усього цього часу рідні не втрачали надії. Щосуботи вони брали участь у маршах підтримки полонених та зниклих, писали звернення, долучались до автопробігів, шукали відповіді у волонтерів, командирів, медійників. Дружина Аліна зробила все, що могла, аби зрушити тишу. Але 4 травня 2025 року — у день одинадцятої річниці їхнього весілля — родина отримала офіційне повідомлення: під час обміну тілами ДНК-тест підтвердив загибель Олександра...
Олександр Бухаров народився 11 листопада 1984 року в багатодітній родині. Разом із братом-близнюком Павлом, старшим братом Віталієм та молодшим Олегом він ріс без батька — родину виховувала мама, сильна і незламна жінка. З дитинства був веселим, відкритим, життєрадісним хлопчиком.
Навчався в Якушинецькому ліцеї, а потім у ПТУ №19 за спеціальністю автослюсар. Разом з братом-близнюком вони пройшли спільну службу у Василькові. Їх пов’язували не лише спільне дитинство, але й спільний шлях у дорослому житті — один клас, одна армія, один фах і навіть спільна робота.
У 2014 році Олександр одружився з Аліною. Це було кохання, яке витримало випробування часом і війною. Подружжя виховувало двох синів — Іллю та Єгора, яким нині 10 і 7 років. Для дітей Олександр був не просто татом, а героєм ще до війни — уважним, турботливим, лагідним. Він знав, як важливо мати поруч батька, бо сам виростав без нього.
27 березня 2022 року Олександр пішов на фронт. Він захищав Україну на найгарячіших напрямках, зокрема пройшов криваві бої на Козачих островах і в районі Кринок на Херсонщині. У рідкісні відпустки приїздив додому — остання така була влітку 2024 року. Тоді вони разом з родиною побували на відпочинку, ніби відчуваючи, що це — останній спільний час.
Йому виповнилося 40 років на фронті — свій ювілей Олександр зустрів в окопі, під обстрілами. Перед останнім бойовим виходом подзвонив братові Олегу та просив, щоб той піклувався про його родину, якщо з ним щось станеться.
- Церемонія прощання з Олександром Бухаровим відбудеться 16 травня 2025 року.
- О 9.45 жителі Якушинецької громади формують "живий коридор" — від в’їзду в село (Подільський двір) до будинку, де жив Герой (вул. Б. Хмельницького, 61).
- Чин відспівування заплановано на 12.00 у домі полеглого Захисника.
- О 12.40 — траурна хода до Якушинецького кладовища, де Героя буде поховано з військовими почестями.
Якушинецька громада схиляє голову в глибокій шані та вдячності.
Світла пам’ять тобі, Олександре... Герої живуть доти, доки ми про них пам’ятаємо.
Читайте також:
На війні загинув актор та телеведучий Максим Неліпа
"Сила титанів": Вінниця запрошує ветеранів на чемпіонат з класичного жиму лежачи