Щороку у березні ветерани Другої світової війни, які брали участь у переможних боях за наше місто, приймають слова подяки від громади. 75-у річницю визволення Вінниці від фашистських загарбників зустрічає троє вінничан. Їм уже за дев’яносто, і для них дуже важливо, що в такі особливі дні їх пам’ятають і завжди провідують представники вінницької мерії.
Імена цих визволителі – Богушинський Володимир Олександрович, Містрюкова Тамара Володимирівна та Мшвидобадзе Валентина Григорівна. Від міської ради та виконавчого комітету їм вручили грамоти, квіти та грошові премії.
Ветерани кажуть, що у такі дні вони з особливим хвилюванням згадують події Другої світової війни.
Володимир Олександрович Богушинський пішов до лав армії, коли йому виповнилося лише 14 років. До початку війни закінчив п’ять класів. У березні 1944 року добровільно став вихованцем розвідників 227-го стрілецького полку, 183-ї стрілецької дивізії. Брав участь у боях за визволення України, Польщі, Чехословаччини. Двічі поранений. Має чимало медалей та нагород. Володимир Олександрович зберігає листи, які отримав від своїх товаришів з різних країн.
Містрюкова Тамара Володимирівна війну дуже чітко пам’ятає й досі. «Пам’ятаю, як визволяли Вінницю, пам’ятатиму це до кінця життя. У 1942 році познайомилася з партизанами і почала на них працювати. Роздавала інформаційні листівки, збирала довідки для тих людей, яких відправляли в Німеччину. У нас вдома зберігалася зброя та теплий одяг для лісу. За ті роки ми багато пережили. А скільки загинуло партизан... Ми тоді жили біля староміського мосту, його підірвали німці. Ми переправляли людей човнами і були дуже раді, коли армія звільнила Вінницю. Місто було зруйноване, але дуже швидко все відбудували», - пригадує Тамара Володимирівна.
Мшвидобадзе Валентина Григорівна – старшина, нагороджена орденами «За мужність», медаллю «За бойові заслуги». Валентина Григорівна пройшла війну радисткою. Воювала в одному підрозділі разом з чоловіком. Дійшла до Німеччини.