Альпаки, жирафи, зебра, рисі, сурикати, лемурчики, антилопи та ще понад дві сотні екзотичних, домашніх, диких і навіть червонокнижних українських тварин – жителі Подільського зоопарку.
Сьогодні, 19 грудня, вінницький звіринець відзначає 14-й День Народження.
Про таку подію працівники Подільського нагадали вінничанам на своїй Фейсбук-сторінці.
«Саме у День Святого Миколая у 2005 році він урочисто розпочав свою роботу. Ідея створення зоопарку виникла у тодішнього керівництва обласного комунального підприємства «Агроліс». До свого офіційного визнання, зоопарк діяв як зоологічний розплідник для розведення мисливських тварин для подальшого розселення у дикій природі. Першими у вольєрах вінницького зоопарку оселились тварини з Київського, Мінського та Рівненського зоопарків. Наразі тут мешкає близько 260 тварин», - йдеться в публікації.
Розплідник відкрили на місці, де колись були теплиці. Кілька сотень працівників «агролісів» з різних районів Вінниччини долучились до створення зоопарку.
Як все починалось, добре пам’ятає Геннадій Михасько. Вже 36 років чоловік — незамінний працівник у зоопарку: адже він і електрик, і слюсар, і навіть директором звіринцю встиг попрацювати.
«Одні працівники доглядали за звірами, а ми допомагали створювати умови для зоопарку, — пригадує він. - Ми будували вольєри, будиночки для звірів, дерев’яні тротуари. Все ж було дерев’яне, за всім потрібний догляд. Прокладали одразу і водопровід. Тягнули труби від міста до зоопарку, щоб не носити воду відрами. Водопровідні комунікації одразу підводили до вольєрів великих звірів, які багато п’ють».
Геннадій Олександрович зазначає, що господарської роботи достатньо. У ведмедів працює сучасна система очищення води, єноти мають власний водоспад, а ще на території зоопарку є невеличка штучна річечка, фонтан та струмок. Тож, за усім потрібен догляд.
З перших днів створення зоопарку тварини під пильним доглядом Валентини Гук.
«Людей в нас тоді було мало і доглядали ми за тваринами всі разом, — пригадує жінка — Перша фельдшерка зоопарку — Надія Володимирівна Сук. Вона вчила нас, як доглядати за тваринами, як годувати, як за ними прибирати, як до них підходити».
Доглядати Валентині Федорівні доводилось за різними тваринами: за ланями, лемурами та пернатими. Нині її підопічні, зокрема, і мавпи рідкісної червонокнижної породи Бразза.
«Йду на роботу, купую Султану цукерки-жуйчики» - розповідає пані Валентина про мавпу Бразза.
Знає кожного свого підопічного і Євген Ткачик. 8 років тому чоловік заступив на посаду ветеринарного лікаря, а згодом став його директором.
Бачачи зубожіння, в якому перебував зоопарк, директор вирішив: потрібно кардинально змінювати ситуацію.
«Ми почали себе розкручувати. У зоопарку жив козлик без передньої правої кінцівки. Я зробив йому протез і запросив журналістів, — пригадує Євгеній Михайлович. - Про нас написали в газетах, нас показали на телебаченні. Поступово ми почали погашати борги й виплачувати працівникам заробітну плату».
Сьогодні Подільський зоопарк хоч і молодший, але й один з найкращих в Україні. На досягнутому колектив зоопарку зупинятись не збирається. Наразі на території зоопарку будують Новорічну резиденцію, новенькі помешкання для рисей, птахів, триває будівництво й двоповерхового зимівника.
Втім, на думку Євгена Ткачика, родзинкою вінницького зоопарку може стати новий напрямок — спеціалізація на лосях.
Для того, щоб умови для цих тварин були наближені до диких Євгеній Ткачик пропонує облаштувати велетенський вольєр. Ділянка, яка ідеально підходить для розведення цих тварин, є неподалік від зоопарку. Це ділянка лісу з пагорбом, який схиляється до озера.
«В Україні ще ніде немає такого і така б ділянка дикої природи могла бути фішкою нашого вінницького зоопарку. Щоб наш зоопарк спеціалізувався саме на лосях», - ділиться Євгеній Ткачик своїм баченням, яке б могло дати ще більшого сплеску у розвитку Подільському зоопарку.
За життям звірів у майже дикій природі спостерігати можна буде зі спеціально зведеного довгого оглядового пішохідного містка, який вестиме до ділянки й над нею