Безпечна та комфортна красуня-Вінниця, завжди надихала своїх містян до нових звершень. Ми вирішили нагадати вінничанам, яке чудове місто чекає на них по закінченню карантину. Однак відразу наголошуємо, Вінниця - це місто щасливих та здорових людей, тому наша подорож буде онлайн!
Багато вінничан за чотири тижні скучили за рідним містом. Весна спокушає теплою погодою та сонечком, але поліція наголошує про дотримання правил карантину. В той час, поки з кожної праски звучать тривожні новини, вінничани нудяться через загрозу страшної хвороби. Прогулянка з песиком та похід в магазин для містян стали урочистою подією. Ще ніколи вінничани не виносили сміття з такою радістю та усмішкою. Журналістам, що працюють дистанційно, теж знайомі ці відчуття. Саме тому ми запустили на нашій сторінці в соціальній мережі опитування, за якими вулицями та місцями у місті вінничани скучили найбільше. Нових світлин ми не робили, щоб не порушувати правил карантину, але завдяки світлинам в соціальних мережах та нашим вінницьким фотографам, ми зможемо нагадати про найзатишніші місця нашого міста.
Вишенька
А ви знали, що коли планували побудову будинків в цьому районі, Вишенька мала бути “містом-супутником” Вінниці? Але 1960 року, коли почалась забудова, Вишенька стала повноцінним районом міста. Перша вулиця Вишеньки названа на честь дня народження міста - “600 річчя”. Перші мешканці мікрорайону заселились в 1962 році.
Архітектура мікрорайону добре демонструє, в які роки відбулася його розбудова. За часів СРСР на Вишеньці працювали три відомих на весь союз заводи: “Кристал” “Маяк” та “Термінал”. В приміщенні останнього зараз знаходиться ТРЦ “Мегамолл”.
Фонтан біля Кінотеатру Мир, роза вулиць Келецької та Космонавтів
Пошта на вулиці Космонавтів
Мітинг на розі вулиць Космонавтів та Андрія Первозванного з нагоди облаштування парку Дружби Народів
На Вишеньці є чимало мальовничих куточків. В нашому опитуванні люди просили показати світлини проспектів Юність та Космонавтів, парку Дружби та Вишенського озера, квітучі сакури по вулиці Порика. Ми вирішили додатково знайти світлини 9 мікрорайону, що на Чорнобилі.
Парк дружби народів, мотузковий парк
Трамвайна зупинка "Дев'ятий мікрорайон"
Нижня та верхня Слов’янка
Звідки така назва історикам невідомо. Однак, колись тут були вулиці Сербська, Болгарська і Хорватська. Це було ще за часів, коли вулиця Келецька носила назву - Богемська, на честь чеської провінції Богемії. Район, який завжди був спальними. До 1990 року більшість будинків були приватними.
Великої забудови район почав зазнавати вже цього століття. Хоча деякі приватні будинки й досі нагадують про ті часи. Зараз мальовничі вулички мають нову власну історію. За останні п'ять років, з сірого масиву район перетворився в яскравий та затишний.
Мікрорайон Поділля
Новий мікрорайон був побудований у 2000 роках. На його місці колись були городи, поля Психіатричної лікарні та яблуневий сад. Коли в місті постала нагальна потреба побудови нового житлового мікрорайону, мерією було прийнято рішення виділити для забудови це місце. Саме з мікрорайону “Поділля” в нашому місті почалась нова ера житлобудування.
Сабарів
Колишнє село, а зараз мікрорайон Вінниці, був відомий, як державний маєток роду литовських князів Гедройців. Сабарів завжди приваблював цікавих, творчих людей. На березі Південного Бугу, в районі Сабарова, знаходиться відомий «камінь Коцюбинського» з викарбуваними цитатами з творчості письменника.
Місцевість навколо Сабарова відома своїми мальовничими краєвидами. Для багатьох вінничан це одне з найкращих місць для відпочинку: велопрогулянки вузькими стежками вздовж берегу Південного Бугу, піші — лісом, біля скель, плавання тощо.
Також можна піднятися сходами на одну зі скель і помилуватися панорамою міста та річки. Що ще потрібно для відпочинку в чудовій компанії рідних та друзів?
Площа Гагаріна та Вінницький парк відпочинку
Площа Гагаріна завжди вважалась осередком чуток та інтриг. Важко зараз уявити, що колись тут закінчувалися межі міста. Ще за часів існування ринку “Каліча”, місцеві контрабандисти вступили в змову з працівниками католицького кладовища, яке було розташовано на території теперішнього парку.
Тому ринок “Каліча” вважається осередком контрабанди. В 1964 році на місці ринку побудували “Універмаг”, який став зразковим на весь союз. Через професійність роботи тодішнього директора, в Універмазі можна було придбати дефіцитні товари з-за кордону.
За часів перебудови Універмаг став занепадати. Основної реконструкції площа зазнала на початку цього століття. Новий власник мав амбітну ціль, зробити у Вінниці аналог столичного “Глобусу”. Проте остаточно ввести в експлуатацію всю споруду так і не вдалось.
Центральний парк став першим стартапом у нашого міста. Колись вхід на його територію був платним, і право входити до парку мали не всі. Заборонялося відвідувати територію у військовій формі. Однак, з приїздом до нашого міста генерала Олексія Брусілова, заборону було знято. З парком пов’язано чимало цікавих історій, ми про них вже писали в нашій статті. Тим, кому справді цікаво, можуть прейти за посиланням.
Сквер по вулиці Пирогова
Завжди приємно прогулятись вечірнім сквером по вулиці Пирогова. Кожного вечора тут на лавочках відпочивають закохані парочки. А колись, в 1970 році у вінничан була своя традиція, це було щось на кшталт флешмобу. Старшокласники 1, 2, 4, 15 шкіл дуже добре дружили і грали в гру “струмочок”. Тоді алея була значно довшою і гра могла тривати весь вечір.
Соборна
Центральна вулиця нашого міста не завжди була центральною, і не завжди мала таку назву. Вулиця проходить історичним центром міста, який утворився в другій половини XIX століття.
Її перетинає безліч вуличок, але одна двічі входить в річку Південний Буг - Оводова. Соборна змінювала свої назви відповідно до вимог діючої влади. Перша назва була Велика, потім Поштова, потім її перейменували на Миколаївський проспект, за другої світової вона залишилась проспектом проте вже Українським, в післявоєнні роки стала вулицею Леніна.
В 1996 вона стала Соборною, якою залишається до сьогодні. На Соборній розташовані будівлі, що виконують одночасно дві головні функції: адміністративно - урядові та туристичні.
Для вінничан вулиця Соборна завжди буде в першу чергу серцем нашого міста.
Площа Європейська та вінницька Вежа
Напевно кожен, хто хоч раз побував на Європейській Площі, має особливі, приємні спогади, пов'язані саме з цим місцем. Вінницька вежа взагалі стала головним брендом Вінниці. Її висота 28 метрів, в середині сім ярусів. Для сучасної архітектури, ця споруда не є високою. Однак колись вона була найвищою в місті! Побудував її архітектор Григорій Артинов. Спочатку це була водонапірна вежа, за часів другої світової виконувала роль наглядового пункту.
Після війни у вежі жили працівники водоканалу. В 1970 році її хотіли навіть знести, бо вона не вписувалася в архітектуру міста. Однак вінничани змогли відстояти свою вежу і навіть спонукали до виділення коштів на реконструкцію. В 1985 році родини переселили, а у приміщенні вежі зробили музей, де була експозиція Меморіалу революційної та бойової слави. В 1993 експозицію було змінено на Меморіал пам’яті вінницьких воїнів, що загинули в Афганській війні.
Вітальня щасливого часу “Пан Заваркін та син”
Цей заклад став окрасою Вінниці. Його антикварна атмосфера чарує, як містян, так і гостей. Варто лише переступити поріг цього закладу, і ви потрапляєте в загадкову атмосферу Вінниці минулого століття. На прохання наших дописувачів, ми вирішили приділити цьому закладу окрему увагу. Історія бренду “Пан Заваркін і Син” дуже цікава. В 1898 році два вінницьких підприємливих євреї – брати Гельблу - вирішили побудувати дохідний (прибутковий) дім. 1900 року до Вінниці з Вапнярки прибув підприємець Мойсей Флігельтуб з родиною, який спочатку півроку винаймав квартиру на другому поверсі будинку братів Гельблу, а згодом придбав її. Флігельтуб швидко зрозумів, що місцезнаходження будинку дуже вигідне для торгівлі. До 1917 року сім’я Заваркіних вважалася однією з найзаможніших у Вінниці. 1918 рік змінив хід подій не лише в країні, тож родина Заваркіних вимушена була розпродати своє майно й виїхати до Парижа, пізніше, у 1922 році – до Америки, де й досі живуть їх нащадки.
Вінницький підприємець вирішив відродити бренд і створив унікальний заклад в якому безліч антикварних цікавинок. Крім музею в закладі можна випити ароматної кави та чаю.
Фонтан Рошен
Наша річка завжди була родзинкою міста, проте відколи з’явився фонтан Рошен, до Вінниці почали з усіх куточків світу їхати туристи. За оцінками експертів, наш фонтан входить у десятку найкращих і видовищних фонтанів світу. Плавучий світло-музичний фонтан побудований за всіма стандартами суднобудування, класифікований Регістром судноплавства України як стоянкове судно для зони плавання В3, та зареєстрований у судновому реєстрі. Головний проектувальник плавучої платформи фонтану та розробник унікальної «зимуючої технології» — суднобудівельна компанія «АВВ-дизайн» (Київ).
Зазвичай, вінничани рідко милуються фонтаном. Напевно цього року, шансом побачити світлове шоу на воді скористаються всі.
Київська
Вулиця Київська виникла на початку ХХ століття, першою її назвою була Богуславська. Київською вона стала з 1955 року. Колись саме на в'їзді в місто стояли “Вінницькі золоті ворота”, проте їх було знесено через необхідність розширення тролейбусних шляхів.
До речі, найперший вінницький хмарочос було побудовано саме на Київській 1970 року. Зараз це звичайна 16 поверхівка, а колись саме цією будівлею пишалися вінничани.
Взагалі, історія вулиці Київської варта окремого розголосу, саме там знаходяться найцікавіші підприємства міста, які пережили всі економічні негаразди. А ще на виїзді з міста Київська впирається у вулицю Тарногродського, на якій знаходиться Подільський Зоопарк. Мало хто знає, та до 2000 років, на Тарногородського функціонувало зелене господарство, яке єдиним в Україні бралось розводити кактуси. Зараз на місці старих занедбаних територій з'явилися нові будівлі, а в'їзд у місто набув нового естетичного вигляду.
Замостя
Як кажуть старожили міста, район Замостя - це менший син Вінниці-мами. Раніше на замості працював Кінотеатр Жовтень. Він знаходився одразу навпроти центрального ринку. Саме завдяки Кінотеатру жителі Замостя дізнавались про героїв другої світової війни, пізнавали нові жанри кіномистецтва та просто відпочивали від сірих буднів. За часів перебудови бідолашна споруда потрапила до рук одного підприємця, який довівши її до жахливого стану зніс. На місці кінопалацу тепер стоїть ТЦ “Жовтень”.
Проспект Коцюбинського теж зазнав значних змін. За часів післявійськової відбудови на вулицях проспекту цвіли троянди. Проте, за часів перебудови проспект перетворився в величезний стихійний ринок. Лише в 2000 роках вдалося привести проспект Коцюбинського до вигляду звичайної та чистої вулиці, також за часів тодішнього мера Володимира Гройсмана трояндові клумби вздовж проспекту знову відновили. Зараз планується перебудова проспекту зі значним поліпшенням благоустрою.
Новий сквер став окрасою цієї місцини. Минулорічна реконструкція перетворила вулицю Замостянську в місце для чудового родинного відпочинку.
Залізничний вокзал
Залізниця відіграє неабияку роль у розвитку нашого міста. До речі, Перший день Перемоги 1945 року, саме біля Залізничного вокзалу святкували жителі Замостя. Першими, хто сповістив громаду був хлопець на ім’я Яшка, (єврейський хлопчик, який був грозою Центрального ринку). Тоді це було неабияке гуляння. Біля центрального входу грав оркестр, люди співали пісень і пригощали один одного домашніми смаколиками (часи були після військові, тому смаколики були скромними, однак люди ділились один з одним без жалю).
Є одна особливість нашого вокзалу, коли стоїш на пероні в очікуванні потягу, хочеш швидше поїхати в подорож. Проте, особливо радієш побачити вокзал коли повертаєшся додому. Недарма кажуть, що найщасливіша дорога веде до рідного міста.
Якщо Соборна - це серце Вінниці, то Старе Місто це - його душа. Саме з Замкової Гори розпочалась наша історія. Тут з діда-прадіда мешкали не просто корінні вінничани, а представники благородних родин. Хоменки, Краєвські, Каленчуки, Дмитренчуки, Заярниє, Зацерковнюки, Постоловські - стародавні українські династії землегосподарників. Для тих кому цікаво, можна дізнатися більше на сторінках книги “Історії Старого міста”.
Вулички цього району відомі лише місцевим, для мешканців правого берегу Бугу, географія Старого Міста нагадує лабіринт. Для місцевих цей район є дуже затишним. Більша частина навіть не уявляє свого життя в багатоквартирних будинках. Через велику кількість фруктових дерев навесні, Старе Місто перетворюється в суцільний квітковий сад.
Тяжилів
Історія цього району стародавня. Колись це було польське село, засноване 1569 році. У 18 столітті слободу Тяжилівську забрали у старости та передали місцевому магістрату. Той передав у володіння адвокату А. Котовичу, якому міщани за ведення справи зі старостами заборгували 50000 золотих . В архівних документах до 1960-х років згадується «село Тяжилів Вінницького району». У селі серед іншого був свій колгосп. В 1968 році Тяжилів став частиною міста. Його почали забудовувати будинками та відкрили два потужних заводи - Ламповий та Інструментальний.
За часів незалежної України, в Тяжилові відкрили перший у Вінниці приватний ЖЕК БОКУД.
За останні роки Тяжилів значно покращився в плані благоустрою.
Минулого року тут з’явилась нова територія для народження мрій.
Човен з пурпуровими вітрилами надихає місцевих дітлахів до нових звершень.
Ми зробили коротенький огляд мальовничих місць та районів нашого міста, насправді кожна вуличка, двір, сквер парк і альтанка варті того, щоб ним захоплюватись та милуватися. Тому, коли настане слушна нагода і ми вийдемо на вулицю, подивимось на наше місто зовсім по-іншому. Можливо, саме після карантину, ми почнемо любити та цінувати нашу Вінницю ще більше, адже воно того варте.
